Дорогі у Христі брати і сестри! 

Сьогодні ми зібралися в храмі Божому, щоб розмірковувати над важливою духовною наукою, яку нам відкриває Блаженний Августин. У своїх словах він наголошує на тій великій правді, яку ми часто чуємо з вуст нашого Господа Ісуса Христа: «Візьми хрест свій і йди за Мною» (Мф. 16:24). Що ж означає цей хрест? Як ми можемо нести його в нашому повсякденному житті?

Хрест — це не лише знак страждань, це не тільки фізична мука чи тілесні випробування. Хрест, дорогі у Христі, символізує нашу людську природу, нашу смертність, наші слабкості, все те, що вимагає від нас смирення і терпіння. Кожен із нас несе свій хрест, бо ми живемо в світі, де немає постійної радості без скорботи, де земні турботи інколи переповнюють наше життя.

Августин наголошує, що домашні клопоти, повсякденні справи, можуть настільки захопити нас, що ми забуваємо про головне — про наш духовний шлях. Вони можуть перетворитися на кайдани, які стримують нас від повноцінного служіння Богу. Це те, що Августин називає тим моментом, коли не ми несемо хрест, а він несе нас. Ми стаємо рабами наших життєвих переживань, наших тимчасових бажань і турбот. Замість того, щоб нести свій хрест смиренно і покірно, ми дозволяємо, щоб хрест, тобто наші земні турботи і гріховні нахили, поглинали нас.

Проте, дорогі брати і сестри, Господь кличе нас до іншого життя. Він кличе нас до духовної свободи, до справжньої радості у вірі. Але для цього ми маємо навчитися помирати для світу цього. Що це означає? Це означає, що ми повинні навчитися відрікатися від наших надмірних земних прив’язаностей, від тих турбот, які вбивають нашу душу, щоб воскреснути в новому житті — житті в Христі. Кожен день нашого життя має бути боротьбою за спасіння, а ця боротьба — наш хрест.

Блаженний Августин також вчить нас, що цей хрест має бути розп’ятий і пронизаний цвяхами страху Божого. Страх Божий, як каже Святе Письмо, є початком мудрості. Це той благоговійний страх, коли ми усвідомлюємо велич Бога і свою маловартість без Його благодаті. Тільки через цей страх Божий ми можемо смиренно прийняти свою долю, свої труднощі і випробування, щоб понести свій хрест до кінця. Без цього страху Божого, без глибокої покори перед волею Господа, ми не зможемо справедливо нести свій хрест.

І ось, дорогі брати і сестри, головна істина цього вчення: без хреста немає спасіння. Ми не можемо бути справжніми послідовниками Христовими, якщо ми відмовляємося нести свій хрест. Тільки приймаючи наші страждання, наші недоліки, наші слабкості, тільки покірно йдучи за Христом, ми можемо дійти до того, щоб бути Його учнями. А бути Його учнем означає бути гідним Царства Небесного.

Тож нехай кожен із нас навчиться щодня брати свій хрест і нести його за Господом, довіряючи Його святій волі, покладаючись на Його благодать. 

Амінь!

Схожі дописи

---