В Імя Отця, і Сина, і Святого Духа.
Знову сьогодні Свята Матір Церква зібрала нас у святому храмі для спільного діла – справи нашого спасіння. Для духовної настанови під час Божественної Літургії ми почули євангельську розповідь про величне чудо звершене Господом. Кожне Євангельське читання, яке ми чуємо за богослужінням розповідає нам про величні події пов’язані з пришестям у світ Сина Божого заради нашого спасіння.
Отже, сьогодні святий апостол і євангелист Матфей сповіщає, що Господь Ісус Христос наказав Своїм ученикам переплисти на інший бік Генісаретського озера і там Його чекати, а Сам пішов на гору помолитися. Учні поплили, проте, був сильний супротивний вітер, і як вони не намагалися, не могли подолати бурю хвиль, важким був їхній шлях. А вже серед ночі раптом вони побачили, як Христос іде до них по воді. Воістину велике чудо, яке показує, що Ісус є Спасителем світу є Істинним Богом, Якому підвладне все. Перебуваючи у човні, борючись з великими хвилями на морі ученики побачивши здаля Господа і налякалися думаючи, що це привид. Однак, апостол Петро, який мав запальний характер і вдачу звернувся до Ісуса Христа: «Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді!» (Мф. 14: 28). І Христос дозволяє йому йти до Нього. Апостол Петро пішов водами так само, як і Спаситель, пішов тому, що його підтримувала віра у силу Божу. Але як тільки він злякався, сумніви закралися в його серце й одразу почав тонути. Петро закричав: «Господи, спаси мене!» (Мф. 14: 30) Господь відразу простяг руку йому й каже: «Маловіре! Чого ти засумнівався?» (Мф. 14: 31).
Дуже повчальна історія в якій на прикладі апостола Петра ми можемо побачити важливість віри для нашого спасіння і можемо побачити до чого приводить сумнів і маловірство – до погибелі, бо сумніваючись в Божому Милосерді, зневірившись в Божій помочі ми потопаємо у безодні гріхів.
Як навчають святі отці і тлумачі Священного Писання ця історія має свій глибокий духовний смисл. Бурхливе море, яким пливуть ученики Христові, духовно зображає наше життя. Життя людське часто в церковних піснеспівах порівнюється з житейським морем. І справді це так. То буває все тихо і спокійно в нашому житті, як і море буває тихе, то бувають якісь невеликі хвилювання, а то й ціла життєва буря, наповнена стражданнями та нещастями.
Корабель, що пливе водами символізує Церкву Христову, яка допомагає людині подолати всі життєві труднощі. Господь, як Люблячий Батько через Святу Матір Церкву простягає нам Свою могутню руку і спасає нас із безодні гріхів і пристрастей.
Дорогі браття і сестри, коли ми в боротьбі з дияволом і ангелами його покладаємось на свої немічні сили, буваємо переможені і починаємо тонути у безодні гріховній, однак не потрібно впадати у відчай, треба так само, як апостол Петро, взивати з глибини свого серця до Господа і промовляти: «Господи, гинемо, спаси нас!». І Господь врятує нас і подасть нам велике Таїнство, яке визволяє кожного із глибини гріхів – Таїнство Покаяння, а в Святому Причасті поєднує нас із Собою і дарує вічне життя.
Преподобний Паїсій Святогорець навчає, що «віра спасає людину від гріха зневіри, дає надію та зміцнює дух. Істинна віра – це безмежна надія на Бога, оскільки сказано у Святому Писанні: «Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21: 21 – 22).
Постійно пам’ятаймо про те, що по бурхливому морі життя можна безпечно подорожувати на кораблі Святої Церкви Христової Православної, який керований Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить усяка слава честь і поклоніння на віки віків. Амінь.
