Анафема! Солодке слово, яке деякі «ревнителі віри» із особливим запалом вигукують у день Торжества Православ’я.
Проте виникає цікаве питання: чому у Православна Церква України немає чину публічного анафематствування? І не тільки в ПЦУ — фактично жодна православна церква сьогодні не проголошує анафем у цей день, окрім Російська Православна Церква.
Чому так сталося?
Насправді відповідь досить проста. Історично анафеми, які проголошувалися у Візантійській Церкві, були спрямовані проти іконоборців і пов’язані з подіями Торжество Православ’я 843 року.
Існує давній літургійний текст — Синодик Торжества Православ’я, де містяться анафеми проти єресі іконоборства та інших викривлень віри.
Проте коли з цим документом ознайомилися в Московській державі, практика анафематствування почала набувати зовсім іншого характеру. Анафему почали використовувати не лише проти єресей, але й проти політичних опонентів російського царя.
Серед перших, хто потрапив до списку «анатемованих», були:
-
козацький ватажок Степан Разін,
-
гетьман України Іван Мазепа.
Очевидно, що це були не богослови і не релігійні діячі, а передусім політичні противники московської влади.
Пізніше до цього списку був доданий і Філарет (Денисенко), колишній митрополит Київський. Іронія ситуації полягає в тому, що він пережив того московського патріарха, який проголосив йому анафему.
Сьогодні ж, судячи з публічних заяв деяких активістів РПЦ, список «анатемованих» розширюється ще більше — від Варфоломій I, Вселенського патріарха, до предстоятеля Православна Церква України, митрополита Епіфаній (Думенко).
І тоді виникає закономірне питання:
чи справді мова йде про боротьбу за чистоту православної віри, чи про використання церковних інструментів у політичних цілях?
