У житті Церкви кожен святий — це як полум’я, яке освітлює шлях до Бога. Але це полум’я не спалахує з порожнечі. Воно розпалюється у сімейному вогнищі, годується вірою батьків, дідусів і прадідів. Ми шануємо святих, пам'ятаємо їхні подвиги, але часто менше знаємо про тих скромних, смирених людей, які стали для них першими вчителями життя у Христі.
Сьогодні, згадуючи преподобного Лаврентія, чудотворця Чернігівського, ми маємо унікальну можливість зазирнути глибше — у його родовід. Досліджуючи архівні сторінки, ми натрапляємо не просто на імена, дати та зв'язки. Ми бачимо живі долі простого благочестивого селянського роду, який пережив кріпацтво, труднощі та злидні, але зберіг вірність Богові. Ця сімейна історія стає наче плідною нивою, на якій Господь вишив прекрасний вінець святості.
Ця публікація — не лише історична довідка. Це — запрошення до спільної молитви. Бо знати імена предків святого — це отримати благодатну можливість молитися за них, приєднавши свою любов до молитви самого угодника Божого. Адже, як свідчить передання, навіть прославлені святих прагнуть, щоб Церква молилася за їхніх рідних, бо літургійна молитва — найсильніша.
Отже, перегорнемо разом ці сторінки сімейної історії преподобного Лаврентія, щоб краще пізнати святого, і щоб наше серце наповнилося бажанням звернутися до Бога словами: «Пом’яни, Господи, усіх тих, хто своїм життям і вірністю готував шлях для явлення Твоєї слави у святих!».
Досі відомості були лаконічними: Лука (світське ім’я святого) народився в 1868 році в селі Карильське в родині бідних селян Овсія та Христини Проскур. Батько рано помер, мати була немічною, згадувався старший брат Варфоломій. Ось, здавалося б, і все.
Однак, благословенням преподобного Лаврентія, якого наша Православна Церква України особливо шанує, тож вдалося знайти відомості, що проливають світло на кілька поколінь роду Проскур. Ці знахідки – не просто історичні деталі. Це живі люди, наші брати і сестри у Христі, предки великого святого, за яких ми тепер маємо можливість і привілей молитися.
Відкриття родоводу:
-
Батьки: Овсій (Євсевій) Юхимович Проскура (1823-1884) та Христина Іванівна (1832-1895). Овсій був одружений двічі, від першого шлюбу мав синів Нестора та Мойсея, а від шлюбу з Христиною – Варфоломія, Луку (преп. Лаврентія), Харитона та Дем’яна. Родина належала до колишніх кріпаків поміщиків Бутовичів, після реформи 1861 року були «тимчасово зобов’язаними» селянами.
-
Дідусь та бабуся: Юхим Степанович (1797-1857) та Тетяна (1797-після 1858).
-
Прадіди: Степан Федорович (1768-1842) та його дружина Мавра (1776-до 1834).
-
Прапрадіди: Федір Олексійович (1743-1809) та Марія Федотівна (1746-?) Проскури, у яких народилося 8 дітей.
-
Пра(3)дід: Олексій Проскура (нар. до 1712 – пом. до 1796), від якого в Карильському на кінець XVIII століття залишилося п’ять синів.
Ці імена – не просто суха статистика. Це ціла історія нашого народу, історія простих богобоязливих селян, які в рідкій доброті, смиренній праці та християнському терпінні виростили таку благодатну гілку – святого праведника.
І навіщо це знати? Навіщо молитися?
Можливо, виникне запитання: чи потрібна наша молитва за предків святого, який сам, предстоячи Престолу Божому, може за них ходатайствувати? Це питання має глибоку і ясну відповідь у дусі нашого православного передання.
Згадаймо дивовижний випадок, коли святитель Феодосій Чернігівський, вже прославлений, з’явився у видінні майбутньому подвижнику – преподобному Олексію Голосіївському. Святитель просив старця поминати на проскомідії його спочилих батьків, ієрея Микиту та Марію. Коли отець Олексій з подивом зауважив: «Святителю! Ти ж сам прославлений!», – він почув ясну відповідь: «Поминай на проскомідії, вона вища за мою молитву!»
Ці слова – ключ до розуміння сили та важливості нашої спільної літургійної молитви, особливо на проскомідії, коли виймаються частки за живі і мертві. Молитва Церкви – найсильніша. І якщо святий просив молитися за своїх предків, то ми, знаючи тепер їхні імена, отримуємо благодатну можливість приєднати свою молитву до молитви святого Лаврентія та всієї Церкви.
Дослідження родоводу преподобного Лаврентія Чернігівського, наче струмочок світла, проливає трохи уваги на ті тихі, смиренні джерела, з яких виросло могутнє дерево його святості. Цей огляд дозволяє зробити кілька важливих духовних висновків.
1. Святий Лаврентій – плід праведності свого роду. Життя предків отця Лаврентія не було відзначено великими подіями чи багатством. Це була проста, важка доля православних селян, які з покоління в покоління несли хрест своїх обставин з вірою і терпінням. Їхня побожність, передана через родинну атмосферу і приклад, стала тим ґрунтом, на якому проросло насіння справжнього подвижництва. Свята не народжуються випадково – вони виростають з благодатної духовної спадщини.
2. Сила молитви та пам'яті. Практичний сенс цього дослідження – можливість активної участі в долі святих… через молитву за їхніх предків. Яскравий приклад святителя Феодосія Чернігівського, який просив поминати своїх батьків, ясно вказує нам: наша літургійна молитва, особливо на проскомідії, є могутнім даром і обов’язком любові не тільки до ближніх, але й до всієї духовної сім’ї Церкви, до якої належать і предки святих. Таким чином, наші знахідки перетворюються з історичних фактів на список живіх імен для молитви.
3. Підтвердження народної святості. Родовід преподобного Лаврентія – це також частина історії Українського народу. Він показує, що джерела святості крилися не у палацах чи аристократичних родах, а в самому серці народного життя, серед людей, які зберегли віру та чистоту серця посеред труднощів і неволі. Святість Лаврентія Чернігівського глибоко народна, виросла з нашої землі, і тому вона так щиро і любовно шанується народом Божим.
Отже, відкриваючи для себе імена Овсія, Христини, Юхима, Степана та інших предків преподобного, ми не просто займаємося архівною роботою. Ми:
-
Шануємо святителя, глибше розуміючи його походження.
-
Приймаємо духовний доручення молитися за його рід.
-
Нагадуємо собі про силу вірності Богу, яка може передаватися через покоління і приносити благословенний плід.
Хай же приклад роду Проскур надихає нас до посилення молитви за наших власних предків і до глибокої вдячності Богу за Його дивних святих, що походять із серед нас.
Преподобний отче наш Лаврентіє, моли Бога за нас грішних!
