Різдвяне послання преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі брати і сестри!
Христос народився! Славімо Його!

Ці слова радості й надії нині звучать для українських християн, які перебувають у дуже різних життєвих обставинах, хоча поєднує їх дещо спільне, – ми знову відзначаємо Різдво Христове в умовах війни. Незалежно від того, де сьогодні ми чуємо слова різдвяного вітання, – на фронті чи далеко від нього, у вільній Україні чи в умовах окупації російською імперією зла, у власному домі чи в чужому краї, в Україні чи за її межами, перебуваючи у храмі на богослужінні чи ховаючись у сховищі від обстрілів, – всюди нас не полишає усвідомлення того, що війна є поруч.

Сьогодні немає жодного серед синів та дочок нашого народу, кого б ця біда, принесена ворогом у наш дім, не торкнулася особисто, не торкнулася його рідних, друзів, колег, знайомих. Ніби темною, чорною, задушливою та отруйною хмарою зла нависає вона над нами, але, попри це, ми не лише можемо радіти святу – зараз ми особливо зобов’язані робити це, вшановувати Різдво Христове, прославляти народженого у світ Спасителя, сповіщати про Його прихід.
Ми повинні, де маємо можливість, звершувати богослужіння на честь Різдва Христового у своїй рідній Помісній Церкві, оспівуючи рідною мовою найважливішу подію в історії, від якої здійснюємо своє літочислення. А навіть там, де такої можливості через важкі обставини війни зараз немає, все одно нехай зазвучить і різдвяна молитва, й українська колядка, нехай пролунає ангельське вітання: «Звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 10–11).

Хто зараз на лінії фронту відзначає свято в окопах, сховавшись від обстрілів ворога під землею, – вас благословляє Христос, Якого Діва народила у печері-вертепі. Хто змушений святкувати це Різдво Христове не у своєму домі – і для вас у світ прийшов Господь, Який засвідчив: «Лисиці мають нори, небесні птахи – гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити» (Мф. 8: 20). Хто вигнаний з рідного краю та змушений втекти від небезпеки зла – ви не полишені на самоті, бо з вами є Спаситель, Його Пречиста Мати та Її обручник Йосиф, які теж вимушені були втекти до чужого краю, рятуючись від злоби Ірода.

Хто твердо впевнений в істині слова Божого, хто перебуває в живій єдності Церкви – для вас нині, як для пастухів на полі Вифлеємському, ангели сповіщають про здійснення давніх пророцтв і Господніх обітниць. Хто перебуває в пошуках істини та ще не знає, як її знайти, – і вас Христос не відкинув, посилаючи, як до волхвів, зірку, яка вказує на шлях до Нього, щоб і ви знайшли свого Спасителя.

Хто ж противиться Божій волі, хто заради егоїстичної гордині хоче вигнати Христа зі свого життя та з життя народу – для тих доля безумного кровожерного Ірода нехай буде застереженням.

Отже, Різдво Христове – не лише давня історична подія, від якої нас відділяють понад два тисячоліття (хоча справді сталося воно у дні кесаря Августа в підкореній Римською імперією Палестині), але воно так само є реальним для нас тут і зараз. Немає вже Римської держави з її імператорами, змінилися численні епохи історії з притаманними їм викликами, але Різдво Христове є і назавжди залишається життєствердною сучасною подією, бо не мудрець, вчитель чи навіть пророк, але Сам Бог прийшов, народився від Духа Святого й Марії Діви та став людиною. Господь зійшов із небес та народився у Вифлеємі для того, щоб кожному з нас відкрити шлях на небеса, відкрити двері раю, наблизити до нас Царство Небесне.
Саме тому і в наших богослужіннях, і в українських народних звичаях, й у прославленні народженого Христа Бога колядками й вертепними виставами ми відзначаємо подію Різдва Сина Божого по плоті як таку, що відбувається тепер і відбувається саме для нас, бо воістину свято це – не лише спогад про події, звіщені нам Євангелієм. Воно таємничо робить кожну людину, яка щиро славить народженого Спасителя, справжнім учасником цих подій.

Святкуючи нині, ми чуємо хори ангелів. Святкуючи, ми бачимо зірку, яка веде до вертепу й до ясел із Богонемовлям. Святкуючи, ми поклоняємося разом із пастухами й волхвами. Де б і в яких би обставинах життя ми не святкували нинішнє Різдво – Христос, Який прийшов у світ, є поруч із нами і благословляє нас.

Отже, дорогі брати і сестри, не в розпачі, але в радості святкуймо. Відклавши скорботу зовнішніх обставин, серцем і душею доєднаймося до тих, хто поспішає прийти й поклонитися Христу, народженому Дівою. Темрява зла хотіла б огорнути та поглинути нас, але з нами є «справжнє Світло, яке освічує кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1: 9), і це «Світло світить у темряві, й темрява Його не огорнула» (Ін. 1: 5). Саме тому ми маємо перемагати сум радістю в Бозі, знесилення та втому – закликанням Божої допомоги, а відчай – надією на Божу перемогу.

З нами Бог! Почуйте це всі аж до країв землі. Всі тирани та богопротивні нехай знають: погрози вашої ми не боїмося і не похитнемось, бо з нами Бог! Адже нині у Вифлеємі Дитя Боже народилось нам, Син даний нам, Бог Кріпкий, Володар, Начальник миру. Цими словами радісної надії й уповання на Бога вітаю з нагоди Різдва Христового та громадянського Нового року всіх вас, дорогі брати і сестри, – всю нашу велику родину Православної Церкви України, всіх українських християн і весь наш звитяжний народ.
Вітаю наших воїнів-захисників, вітаю волонтерів та ветеранів, вітаю лікарів та всіх медичних працівників, вітаю всіх, хто безпосередньо бореться зі злом російської агресії та допомагає наблизити українську перемогу.

Наші спільні молитви до Бога за захист і допомогу, за полегшення і визволення для всіх наших братів і сестер, які нині святкують Різдво Христове в кайданах полону й у російських тюрмах, під окупацією ворогом. Нехай Господь допомагає вам і наблизить ваше звільнення!
Наша незмінна подяка всім благодійникам, нашим іноземним друзям та союзникам, які своєю жертовністю і співстражданням допомагають полегшити для українського народу тягар війни.

Молитовно просимо для Президента України та всіх, хто несе відповідальність влади в Україні, допомоги Божої, мудрості та натхнення й успіхів у служінні українському народу, у подоланні ворожої агресії та утвердженні справедливого миру.

Усі разом дякуємо Богові, що з Його допомогою, зберігаючи єдність, ми впродовж і нинішнього року боротьби змогли захистити наш спільний дім – Україну. Нехай рік, який розпочинається, з благословення Господнього буде роком перемоги правди та утвердження миру. Відкладімо в цей день скорботу й біль війни, і нехай світло та радість, які приносить нам звістка про Різдво Христове, надихають і зміцнюють нас!

Христос народився! Славімо Його!

Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

Різдво Христове,
25 грудня 2024 року Божого,
м. Київ