Акафіст в честь свята мчц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

На акафісті підносились молитовні прохання до Господа:

 

За здоров'я війська України та за Линовчан що знаходяться на передовій та в лавах ЗСУ.

 

Про перемогу Українського війська над московським загарбником.

 

Мучениці жили в Італії за правління імператора Адріана. Вони походили з багатої та благочестивої родини.

 

Одного разу, під час перебування святих у Римі, вони були затримані солдатами імператора, до якого дійшла чутка про їхні благочестя і чесноти. Імператор був вражений твердістю віри юних дів і наказав приводити їх до себе окремо.

 

Першою постала перед тираном дванадцятирічна Віра. Вона впевнено відповідала на улесливі промови Адріана, засудивши його безбожність і злі задуми проти християн. Розгніваний імператор наказав роздягнути дівчину і нещадно бичувати. Після катувань свята Віра була усічена мечем.

Потім імператор наказав покликати Надію, якій було десять років. Її бичували, потім кинули в піч але полум'я згасло. Вона так само була усічена мечем.

 

Адріан, сильно розгнівавшись, прикликав Любов, якій було лише дев'ять років. Але це дитя виявило таку ж мужність, як і сестри. Її підвісили на дибі і розтягли так сильно, що почали ламатися суглоби ніг та рук. Потім дівчинку кинули в піч, що палала, але від вогню її врятував Ангел. Зрештою свята Любов була усічена мечем.

 

Їхня мати раділа духом, бачачи настільки славні подвиги дочок, які досягли Царства Божого, але її людське серце було настільки виснажене стражданням, що через кілька днів свята Софія відійшла до Господа на могилі своїх дітей.