Божественна літургія у 5-ту неділю після пасхи, про самарянку

18 травня 2025 року, у Свято-Успенському храмі Линовиці, була звершена святкова літургія за чином свт. Іоана Золотоустого. яку провели: ієрей Антоній (Лаврінович), диякон Андрій (Павлушенко)

 

5-а неділя після Пасхи, про самарянку. Глас 4-й. Пам’ять свв. отців сімох Вселенських соборів. Мчч. Феодота Анкирського, Петра, Діонісія, Андрія, Павла, мц. Христини (249 –251) і мцц. сімох дів: Олександри, Текуси, Клавдії, Фаїни, Євфрасії, Мотрони і Юлії (303). Мчч. Симеона, Ісаака і Вахтисія (ІV), Іраклія, Павлина, Венедима, Давида і Таричана (693, Груз.).

 

Літ. – Діян., 28 зач., XI, 19 – 26, 29 – 30. Ін., 12 зач., IV, 5 – 42.

 

Молилися за здоров’я українського війська та за всіх Линовчан, які мужньо боронять нашу Батьківщину на передовій та в лавах Збройних Сил України.

Возносили щирі молитви за перемогу Українського війська над московським загарбником.

 

Сьогодні Святе Письмо знову нагадує нам про дивовижну зустріч біля криниці Якова — зустріч, яка перетворила життя самарянки. Вона прийшла за звичайною водою, але знайшла безмежну благодать. Христос, знаючи її гріхи й болі, не відвернувся, а подарував їй щось набагато більше: надію, прощення й справжнє призначення.

У цій історії — суть Божої любові. Він не чекає, поки ми станемо «доскінлими», але приходить до нас саме там, де ми є: у нашій слабкості, у нашій спраглості, у нашому сумніві. Самарянка, яку суспільство вважало недостойною, стала першою благовісницею для свого народу, бо відкрила серце Тому, Хто є «водою живою».

А ми? Чи не блукаємо й ми, шукаючи задоволення у минущих речах, у слабкій подобі щастя? Чи не намагаємося втамувати духовну спрагу тим, що ніколи не наситить? Але Христос і сьогодні стоїть біля криниць наших сердець і каже: «Хто питиме воду, що Я дам йому, не буде спраглим повік» (Ів. 4:14).

Тож прийдімо до Нього — у молитві, у Таїнствах Церкви, у щирому покаянні. Бо тільки Він може перетворити наше минуле, зцілити теперішнє й дати вічну перспективу. І, як самарянка, не будьмо мовчазними свідками — ділимось тим, що отримали, щоб інші теж знали: у Христі — справжнє життя!

«Господи, даруй мені воду живу, щоб я не спрагнув вічно!»