Божественна літургія в 4-ту неділю після П’ятдесятниці

 

В Капернаумі, де знаходився Господь наш Ісус Христос, до Нього боязко підійшов римський сотник і смиренно просив зцілити тяжкохворого його слугу одним словесним велінням, бо вважав себе недостойним, щоб Великий Чудотворець прийшов до його дому.

Господь Ісус Христос був здивований глибокою вірою і смиренням язичника, римського офіцера, і сказав тим, що йшли услід за Ним: «істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить» (Мф. 8: 10 – 13).

Знаємо з історії Церкви, як збулися ці, важкі для синів царства, слова Господа Ісуса Христа. Знаємо, яка безліч язичників Греції, Італії, Іспанії, Галлії та Британії увійшло в Церкву Христову із заходу; знаємо, що зі сходу звернули серця свої до Господа Ісуса вірмени і грузини і навіть в далекі Індію і Китай досягли промені світла Христового.

Не забудемо і про те, що і наша країна вже давно увійшла до складу Церкви Христової. І до наших днів світло Христове продовжує поширюватися далеко на південь, в лісові нетрі Африки, і чорношкірі стають християнами.

З болем в серцях наших думаємо про богообраний народ Ізраїльський, який був призначений для того, щоб стати синами Царства, однак відкинув свого Месію і розіп'яв Його.

Як не сумувати нам про них, якщо, за словом Христовим, їх чекає темрява непроглядна і скрегіт зубів!

Дуже важливо для нас вникнути в пророчі слова Христові про ті народи і окремих людей, які увійшли і увійдуть до Церкви Його, і про тих, які залишаться поза нею.

Для цього перш за все нам потрібно утвердитися у свідомості, що Господь Ісус Христос зійшов з небес і прийняв плоть людську для спасіння не одного тільки Богообраного народу Ізраїльського, а всіх народів земного світу.

Подивимося ж, що становило основу релігій стародавнього світу і донині становить основу релігій нехристиянських. Релігія темних язичників ґрунтувалася лише на страху перед невідомими, надлюдськими силами, які керують грізними явищами природи і складними подіями в людському житті.

Релігія культурних стародавніх народів – Греції і Риму піднялася набагато вище страху древніх язичників. Вона виникла на потреби розуму пізнати або придумати невідомі вищі сили, які керують світом матеріальним і світом духовним. Так виникла грецька і римська міфологія, так народилися сонми грецьких і римських богів, яких культурні язичники уявляли собі керівниками і володарями вищих матеріальних і духовних сил.

Це була тільки релігія розуму, але не вищих прагнень серця і духу.

Народ Ізраїльський отримав з неба Богом відкриту релігію про Єдиного Істинного Бога. Але ця вища релігія була надбанням лише кращих людей Ізраїлевого народу, і тільки вони жили за її законами, а основна маса ізраїльтян дуже часто і легко залишала свою віру в Єдиного Господа, переймала язичницькі релігії сусідніх з ними народів і разом з ними поклонялася Ваалам та Астартам і іншим хибним богам.

Оповідями про ці відступи від Богом об'явленої релігії повні старозавітні історичні книги Біблії, особливо книги Царств і Параліпоменон. Саме ця така близька до язичництва частина ізраїльтян та їхні нащадки винні у відкиданні свого Месії і Спасителя і розп'яття Його на хресті. Звичайно, їх мав на увазі Господь наш Ісус Христос, коли говорив, що сини царства будуть вигнані до зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубів.

Що скажемо про магометанську релігію, яка має дуже багато послідовників? Мусульмани поклоняються «єдиному істинному Богу» – Аллаху – і зберіганням моральності служать йому. Але моральність, як розуміють її мусульмани, набагато нижче всецілої, любові до Бога, яка захоплює всю душу і подібної до неї любові до ближніх. А така вища форма любові є основний закон нашої християнської релігії.

І між усіма народами, у всьому світі, серед людей різних релігій є багато окремих людей з чистими, повними благочестя і любові серцями. Таким був і сотник, який просив Господа Ісуса Христа заочно, одним словом зцілити його хворого слугу.

Таким був і інший римський сотник –Лонгин, що керував розп'яттям Господа Ісуса, але повірив в Нього як Сина Божого, і став мучеником через проповідь про Нього.

Таким був і третій римський сотник, Корнилій, про якого читаємо в 10-му розділі Діянь святих апостолів, як сам Бог чудесно повелів Апостолу Петру закарбувати його віру і благочестя святим таїнством хрещення.

Запам'ятайте ж назавжди, дорогі мої, що Господь наш Ісус Христос вимагає від нас не тільки страху Божого і розумного пізнання Бога, але перш за все і найбільше всецілої, ні з ким іншим не розділеної гарячої любові до Нього, Його безначального Отця і Пресвятого Духа.

Запам'ятайте, що справжня християнська релігія є релігія чистих серцем, які прагнуть до вищої і досконалої правди; релігія сердець, цілком присвячених Богу і спраглих вічного спілкування з Ним, а не тільки релігія страху, міркування і роздумів про Бога. І будете тоді достойні високого звання синів Царства! Амінь.