Проповідь на (Мф. 8:28-9:1)
Чи існують злі духи або ж це плід уяви, фантазія? Чи справді вони набувають владу над людиною, можуть впливати на її мислення та її дії, або ж це також плід фантазії і самонавіювання? На ці питання наочно відповідає нам Євангельське читання про зцілення Ісусом Христом гадаринських біснуватих.
Найбагатше місто Гадарин гордо височило над всією навколишньою місцевістю. До берега області цього міста наблизився човен Христа. Ледве вийшов Він з учнями на берег, як з скелястих могильних печер вибіг до Нього нещасний, «одержимий силою бісівською».
Подібного роду біснуватих жорстоко виганяли з середовища мирного населення, і ці нещасні знаходили собі притулок в скелястих печерах схилів пагорбів, якими іудеї користувалися для поховання мертвих. Цього нещасного зв'язували, але він виявляв таку силу, що йому, закутому в залізо, вдавалося скидати з себе кайдани і розбивати ланцюга. Ніхто не міг приборкати його. Його шаленими дикими криками оголошувалися околиці день і ніч, він наводив страх і жах на всю околицю. Бісівська сила тріумфувала над людською душею.
Побачивши Ісуса і відчувши у Христі Спасителя і Визволителя від сили темряви, яка володіла ним нещасний припав до стіп Христовим і з вуст його почувся крик: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаємо Тебе, не муч нас».
Скажіть, дорогі, чи міг чоловік, що жив в язичницькій країні, так взивати до невідомого Подорожнього, Якого перший раз бачить? Чи міг колишній божевільний, назвати Незнайомця на ім’я, та ще й Сином Божим? Ясно, що вустами нещасного волали злі духи, біси, про які Слово Боже говорить, що «вони вірують і тремтять» (Як. 2:19). Їм нестерпною була присутність Христа, Визволителя світу від влади пітьми, і устами нещасного вони закричали: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Бога Всевишнього ... прийшов Ти сюди передчасно мучити нас».
Бачачи кінець свого панування над нещасним, біси стали просити Христа, щоб Він, виганяючи їх з людини, дозволив їм увійти в паслося тут же на горі стадо свиней, що належало жителям Гадарина. Щоб наочно уявити біснуватому вчинене над ним зцілення, Спаситель дозволив їм, і «біси, вийшовши з людини, увійшли в свиней: і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло», - свідчить Апостол.
Уражені надзвичайною подією, пастухи «повтікали, та в місті і в селищах». Звідусіль збігся народ подивитися на незвичайного Відвідувача їхньої країни. Вони побачили, що з самим страшним і невгамовним біснуватим, який наводив на всіх страх і жах, відбулася дивовижна зміна: Ісус зцілив його, він був спокійний, як дитя, сидів біля ніг Ісуса, будучи абсолютно в здоровому глузді. При вигляді цього мешканці країни «жахнулися». Але жахнулися вони більше не від чуда зцілення нещасного, а від того, що їм була нанесена страшна матеріальна втрата: у них загинуло цілих дві тисячі свиней ...
Чому ж допустив Господь загинути свиням? Щоб напоумити людей, що душа людини безсумнівно вище матеріальних благ, що людина, яка захопилася побутом, часто зовсім забуває про душу, по-друге, «погубленням свиней Христос ніби так сказав гадаринцям: ви служите своїм пристрастям, догоджаєте своїй плоті, як свиням; дивіться ж, чим може скінчитися це ваше служіння плоті: біси оволодіють вами і доведуть вас до погибелі, як цих свиней». І по-третє, щоб запевнити в реальному існуванні невидимої бісівської сили тих, хто заперечує її існування. Хто ж змусив дві тисячі свиней кинутися в море? Смерть свиней наочно показала, що з нещасного біснуватого вийшли біси.
Вірою в Розп'ятого і Воскреслого Ісуса Христа, Його Хрестом огороджуємось ми від впливу і дії на нас духів злоби піднебесної, що наводять на людину затьмарення помислу і бентеження думки.
«Йди додому, - сказав Христос зцілленому біснуватому, - і розкажи, що створив Господь і як помилував тебе". Таким чином, колишній біснуватий гадаринець став першим благовісником Царства Божого у своїй країні. І ми, ім'ям Христа зцілені та визволені, подібно до вздоровленого гадаринця повинні нести благу звістку про Христа в навколишній бездуховний світ. Амінь.
Єпископ Митрофан (Зноско-Боровський).
28 липня 2024 року, у Свято-Успенському храмі Линовиці, була звершена святкова літургія
яку провели: ієрей Антоній (Лавринович), диякон Андрій (Павлушенко)
