Божественна літургія в день пам'яті святих першоверховних апостолів Петра і Павла

Сьогодні Свята Церква з особливою любов’ю вшановує двох великих світильників християнської віри – святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла. Хоч вони такі різні – один простий рибалка з Галилеї, покликаний Христом із човна, другий – вчений фарисей, який перетворився з гонителя на найвідданішого проповідника Євангелія – їх об’єднує одне: невгамовна любов до Господа, яка перемогла страх, сумніви і навіть смерть.

Петро, який колись відрікся від Учителя, але покаявся і зміцнів у вірі до мученицького подвигу. Павло, який ніс у серці спогади про своє минуле, але став «обраним судином» Божої благодаті. Вони – не недосяжні ідеали, а живі свідки того, як Господь перетворює слабкість на силу, а гріх – на святиню.

А що об’єднує нас із ними? Те ж прагнення до Христа, ті ж падіння і благодатне піднесення. Ми, як Петро, інколи вагаємось і сумніваємось. Ми, як Павло, несемо тягар минулих помилок. Але Господь шукає не досконалих, а щирих серцем – тих, хто, натхненний Його любов’ю, здатний іти вперед, незважаючи на біль і страх.

Сьогоднішній день – це не лише спомин, а заклик до наслідування. Чи можемо і ми, як апостоли, любити Христа більше за все? Чи готові бути вірними Його Церкві, навіть коли це коштує нам спокою чи комфорту? Чи вміємо бачити Божу руку у всіх випробуваннях?

Звернімося ж у молитві до святих Петра і Павла, щоб і нам дісталися їхня віра, мужність і любов. Нехай їхній приклад надихає нас жити так, щоб у кінці шляху ми могли сказати, як апостол Павло: «Подвигом добрим я подвизався, віру зберіг… а тепер готується мені вінець правди» (2 Тим. 4:7-8).