Нам часто задають це питання друзі та журналісти з-за кордону: «Якщо Україна бореться за свободу, то навіщо переслідувати Церкву — УПЦ МП?». Відповідь на це питання не лежить у площині релігійних свобод, а в площині національної безпеки. Ця стаття — детальна розвідка про реальну природу дій, які призвели до правових рішень щодо структур, афілійованих з центром у державі-агресорці. Ви дізнаєтеся: Чому питання стосується лише однієї релігійної організації серед десятків інших, які вільно діють в Україні. Які українські закони (№8371) регулюють захист державного суверенітету у релігійній сфері та чому вони були необхідні. Що приховується за сухими цифрами понад 200 кримінальних проваджень СБУ проти окремих кліриків УПЦ (МП). Ми розкриємо, що означає «антиукраїнська діяльність» на практиці: від шпигунства та коректування ракетних ударів до схронів з протитанковими гранатометами на територіях храмів. Про системну роботу вищих ієрархів та рядових священників на завдання російських спецслужб, про втечу десятків священнослужителів з окупантами та їхню справжню роль. Чому заяви керівництва УПЦ (МП) про «переслідування» — це частина інформаційної війни, а логіка їхніх дій веде не до Бога, а до підпорядкування політичному проекту «русского мира». Це не публіцистичний викрик, а логічна відповідь, побудована на фактах та законах. Якщо ви хочете розуміти, що насправді відбувається, а не те, що пропонують проросійські медіа-рупори, — цей матеріал для вас. Дізнайтеся правду про те, як церква перетворюється на диверсійно-розвідувальну групу, і чому українське суспільство та держава мають право на захист.
Часом мене запитують друзі і журналісти з-за кордону, які цікавляться церковним життям, але не мають знання про реальну релігійну ситуацію в Україні: «ви воюєте за свою державу, за свободу, за виживання, але навіщо для цього переслідувати церкву - УПЦ МП?».
І знаєте, коли я запитував закордонних друзів, звідки в них така інформація, в усіх випадках виявлялось, що вона ллється їм у вуха з дезінформаційних проросійських рупорів на кшталт Малофєєва/Новінського/Боба Амстердама.
У відповідь я пропоную закордонній аудиторії замислитись, чому згідно з проросійською дезою в Україні «переслідують» одну єдину конфесію, що доволі дивно для «злісних порушників свободи совісті», адже релігійних організацій в нашій країні дуже багато, і далеко не всі з них не критикують певні нюанси державоустрою, але ж ні до кого крім УПЦ (МП) немає претензій з боку державних органів.
Я розповідаю друзям з-за кордону про наші демократичні Закони - і той що «про свободу совісті», і №8371, відомий як «про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», якими забороняється діяльність релігійних організацій, афілійованих з російською церквою та державою-агресором.
Показую їм офіційну неупереджену статистику, за якою 200 кримінальних проваджень щодо кліриків УПЦ (МП) провадить тільки СБУ.
Це ті справи, які безпосередньо стосуються антиукраїнської діяльності.
І коли ми говоримо про антиукраїнську діяльність, я хочу уточнити що саме мається на увазі.
Багато хто думає, що це просто заклики молитися за Кіріла, або проповіді про те, що росіяни - братський народ.
І хоча це теж злочин і дурість, мова йде не тільки про слова.
УПЦ МП давно перетворилися на повноцінне ДРГ в нашому тилу.
Але чому дивуватися, саме для цього вони й були створені.
Серед фігурантів цих справ – 27 вищих чинів церкви: митрополити та архієпископи, які виконували завдання російських спецслужб, і безліч простих священників.
Вони вербують вірян для агентурної роботи на ФСБ та ГРУ рф, виправдовують воєнні злочини та закликають на проповідях до порушення територій України і знищення державного ладу.
Вони корегують ракети під час обстрілів, шпигують, повідомляють про важливі обʼєкти інфраструктури чи скупчення військових.
Вони роблять закладки зброї та вибухівки, переховують у себе ворожу агентуру, розповсюджують агітматеріали.
Нещодавно один з таких священників УПЦ МП в Одесі закликав до застосування ядерної зброї проти України, бажав смерті українським військовим, і розповідав, що ніяких українців не існує.
Не існує, але їх треба вбити.
Ну, логіка ніколи не була сильною стороною російської церкви.
Після звільнення Херсона кілька десятків (вдумайтеся в це!) священників відступили з міста разом з російськими окупантами. Як маркитантки, поспішали за обозами, і виносили золото й старі ікони.
Після їхньої втечі зʼясувалося, що, наприклад Ігор Гаркуша, який був настоятелем церкви при дитячій лікарні, влаштував у себе в храмі схрон зі зброєю. в дитячій лікарні!
І це не тільки ножі й пістолети якісь, а протитанкові гранатомети.
Божа людина, що тут скажеш, шкода що втік.
Таких випадків - безліч, в кожній області України.
І те, що Онуфрій та прес-служба УПЦ МП намагаються видавати антидержавні злочини своєї конфесії за ініціативу окремих священників, насправді є системною і скоординованою росією роботою проти України.
У Онуфрія та його команди було безліч можливостей прийняти протягнуту їм руку і почати служити тому народові, серед якого вони живуть, і за рахунок якого живуть. Але гординя, гроші і компромат не дозволяє їм визнати своїх помилок, і вони продовжують служити і підкорятися Кірілу.
Не Богові, не народу України, а тільки й виключно Владіміру Гундяєву, старому КГБшнику, який зве себе патріархом.
В Україні не переслідують жодної конфесії.
Ви можете спитати про це у католиків, баптистів, мормонів, свідків Єгови, караїмів, буддистів чи кришнаїтів.
В Україні не переслідують жодну релігійну організацію, але знімають з шиї українців московське церковно-політичне ярмо.
УПЦ МП з початку повномасштабного вторгнення своїми діями відчайдушно доводила, що вона не церква, а підрозділ ФСБ.
Чи то українцям доводила, чи то Москві.
Так чи інакше, ці доводи взяті до уваги і мають логічну реакцію суспільства.
Отак я відповідаю друзям, те саме говорю і ворогам.
Коментарі (1)
Залишити коментар