Старець Зосима (в миру Іван Олексійович Сокур) є однією з ключових фігур, які формували ідеологічні основи так званої "єресі Руського міра" на території України. Його діяльність, вплив на релігійне середовище та духовний заповіт стають основою для розуміння того, як цей феномен зміг проникнути в українське суспільство через релігійні інституції.

Життєвий шлях і духовні основи

Іван Сокур народився у Свердловській області Російської Федерації, але більша частина його духовного шляху проходила на території України. Важливим моментом є те, що, незважаючи на переслідування радянської влади, Сокур продовжував активно розбудовувати церкви, навіть у часи, коли в СРСР релігія була під суворим контролем. Його діяльність в регіоні Донецька привернула увагу багатьох вірян, зокрема Віктора Януковича, що в подальшому сприяло зміцненню його авторитету.

Проте, Зосима був не просто священиком, який відроджував релігійні об'єкти. Його вплив виходив за межі духовного життя і проникав у сферу політики та ідеології. Його духовний заповіт, у якому він закликає "твердо стояти за канони Руської Православної Церкви" і "суворо триматися Російської Православної Церкви і Святішого Патріарха Московського і Всієї Русі", став одним із основоположних документів для прихильників "Руського міра" в Україні.

Духовний заповіт як маніфест "Руського міра"

Заповіт отця Зосими є не лише духовним настановою для його послідовників, але і своєрідним ідеологічним маніфестом, який підкреслює нерозривний зв'язок між релігією та політикою. Він прямо вказує на неприпустимість відокремлення Української Православної Церкви від Москви, що є головною тезою ідеології "Руського міра". Ця ідеологія має на меті збереження та зміцнення впливу Російської Православної Церкви на території України, незалежно від політичних і державних обставин.

Значення цього заповіту не можна недооцінювати, особливо враховуючи його постулат про те, що "в разі відходу України від Москви, зв'язок із Митрополитом Київським автоматично переривається". Таким чином, Зосима став одним із тих, хто заклав підґрунтя для ідеологічного розколу в українському суспільстві, базуючись на релігійних переконаннях і впливі.

Вплив на релігійне та політичне життя

Важливим аспектом діяльності Зосими є його вплив на українське суспільство через релігійні та політичні інституції. Він не просто будував храми і організовував монастирі, але й активно впливав на політичні процеси, як це видно з прикладу вінчання Віктора Януковича. Цей вплив, зокрема, сприяв легітимації ідеології "Руського міра" в очах частини українського населення.

Згідно з його заповітом, монастирі мали переходити під омофор Патріарха Московського і Всієї Русі у випадку відпадання від єдності з РПЦ. Це підкреслює його відданість ідеям "Руського міра", де релігійна приналежність є основою політичної лояльності до Москви.

Висновки

Вчення лжестарця Зосими побудовано виключно на кремлівській пропаганді і не має жодного відношення до Православної Церкви. В основі його поглядів виокремлються тільки наступні ідеї:

Підтримка єдності з Московським патріархатом: Зосима активно пропагував ідею збереження єдності з Російською православною церквою як єдино вірного шляху для православних віруючих в Україні. Будь-які спроби автокефалії чи незалежності української церкви розглядалися ним як розкол і зрада віри.
Орієнтація на "русский мир": Лжестарець Зосима був палким прихильником концепції "русского мира," яка зводиться до ідеї духовної та культурної єдності всіх слов'янських народів під керівництвом Росії. Ця ідея була центральною в його проповідях і настановах, що перепліталися з кремлівською пропагандою.
Протидія українській незалежності: Зосима активно виступав проти будь-яких проявів української національної ідентичності, вважаючи їх небезпечними для православ'я. Його вчення підкреслювало необхідність підпорядкування Україні російському духовному та політичному впливу.
Демонізація Заходу: Однією з ключових ідей лжестарця було протиставлення "духовного Сходу" і "розбещеного Заходу." Він поширював уявлення про Захід як про джерело морального занепаду та загрози для православної віри, що повністю співпадало з кремлівськими наративами.
Культ особи та абсолютне підпорядкування: Вчення Зосими також включало вимогу до беззаперечного підпорядкування духовним і політичним лідерам, зокрема тим, які підтримували кремлівську ідеологію. Це сприяло формуванню культу особи і сліпого послуху серед його послідовників.

Старець Зосима став однією з ключових фігур у формуванні ідеології "Руського міра" в Україні. Його духовний заповіт та діяльність сприяли поширенню цієї ідеології серед релігійних громад, а також вплинули на політичні процеси в країні. Розуміння ролі Зосими в контексті "єресі Руського міра" є важливим для аналізу сучасних викликів, з якими стикається українське суспільство, особливо у контексті релігійного та політичного розколу.

Джерело: Вікіпедія