Завещание старца Зосимы (Сокуры)

Найбільша підступність чекає читача всередині.

У цій книзі немає пророцтва — там є “заповіт”. І саме тут відбувається небезпечна підміна:

замість Заповідей Христа читачу пропонують “завіт” донбаського старця, тісно пов’язаного з радянсько-російською системою КДБ–ФСБ.

Ця книжка видана не самовільно, а з благословення митрополита УПЦ МП Іларіона.

 

А це означає одне: вона офіційно визнається достовірною цією церковною структурою.

І тепер головне.

На 89-й сторінці міститься суть так званого «заповіту старця».

У ньому сказано лише одне:

За жодних обставин не розривати підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.

А у разі спроб такого розриву — не коритися та здійснювати протести.

Це вже не духовне наставництво.

Це політична інструкція, замаскована під «старче слово».

Це ідеологічний вплив, упакований у релігійну обкладинку.

 

 

 

Коли замість Євангелія людям підсовують “заповіти” з конкретною політичною лінією —

це не про віру.

Це про контроль.

І про залежність, яку намагаються зберегти будь-якою ціною.

Сам текст заповіту

 

Сторінка 89

«ІЗ ЗАВЕЩАНИЯ СХИАРХИМАНДРИТА ЗОСИМЫ»

«Аз, грешный схиархимандрит Зосима, основатель двух обителей: Успенского Свято-Васильевского мужского и Успенского Свято-Николаевского женского монастырей, оставляю последнюю свою волю: и по смерти моей свято и вечно, до последнего издыхания, храните все заветы, те священные традиции, те особенности служб, которые записаны братьями и сестрами в монастырском уставе, сохраняя их до малейших подробностей и не допуская никаких отступлений.

Строго держитесь Русской Православной Церкви и Святейшего Патриарха Московского и Всея Руси.»

Сторінка 90

*«В случае отхода Украины от Москвы, какая бы ни была автокефалия — беззаконная или “законная” — автоматически прерывается связь с митрополитом Киевским.

Из существующих монастырей тогда образовать дом милосердия, который будет выполнять святые законы милосердия — служение людям до их погребения…

Никакие угрозы и проклятия не признавать, так как они не каноничные и беззаконные.

Твердо стоять за каноны Русской Православной Церкви.

В случае отпадения от единства Русской Православной Церкви — правящего архиерея не существует, монастыри переходят в ставропигиальное управление под омофор Святейшего Патриарха Московского и Всея Руси.

Если сие будет невозможно, то монастыри переходят под самостоятельное игуменское управление по подобию Валаамской обители начала нашего столетия, находясь под видом светлых будущих времен единства Украины и России…

…держитесь Русской Православной Церкви — в ней наше спасение.»*

 

ПРАВОСЛАВНИЙ БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ

 

1. Підміна Христа Церквою як “умовою спасіння”

Ключова фраза:

«…держитесь Русской Православной Церкви — в ней наше спасение»

Богословська проблема

Православне вчення однозначне:

Спасіння — у Христі, а не в конкретній помісній юрисдикції.

Святе Письмо:

«Я є Шлях, Істина й Життя» (Ін. 14:6)

Святі Отці:

«Церква спасає, бо в ній Христос, а не тому, що вона має ту чи іншу адміністративну форму» (свт. Філарет Московський)

Тут же фактично проголошується еклезіологічна єресь:

спасіння ототожнюється з РПЦ як інституцією.

2. Заперечення соборності Церкви

Твердження:

«Яка б не була автокефалія — законна чи незаконна…»

Проблема

Це пряме заперечення:

соборного принципу

Вселенських Соборів

історичного права Церкви на автокефалію

 

Автокефалії виникали саме через історичні обставини, і визнавалися Церквою:

Кіпрська

Болгарська

Сербська

Румунська

Елладська

Називати будь-яку автокефалію України «беззаконною» — це антиканонічна позиція, а не православна.

 

3. Політизація “заповіту”

Заповіт містить:

геополітичні формули

прив’язку до Москви

ідею «майбутнього єднання України і Росії»

Це грубе порушення аскетичної традиції

Старці:

не залишають геополітичних інструкцій

не формують ідеологічних доктрин

не підміняють Євангеліє “національною місією”

Св. Ігнатій Брянчанінов:

«Де старец начинает говорить не о покаянии, а о судьбах государств — там кончается дух Божий»

 

4. Псевдо-канонічне мислення

Теза:

«Правящего архиерея не существует»

Це неправда з точки зору канонів

Навіть у розколі:

архієрей існує

благодать не “анулюється автоматично”

церковні питання вирішуються Соборами, а не заповітами старців

Тут — самопроголошення паралельної еклезіології, де “старець” стає вищим за єпископа.

 

5. Старчество без послуху Церкві

Православне старчество:

ніколи не протиставляє себе єпископату

діє в межах послуху

не створює “останньої істини”

У тексті:

старець фактично диктує модель церковного управління

встановлює умови “істинності”

передає “вічний заповіт”, який не має євангельського змісту

Це ознаки псевдостарчества.

ВИСНОВОК

Даний “заповіт”:

не є пророчим

не є духовним

не є суто церковним

суперечить православній еклезіології

підміняє Христа Московською юрисдикцією

містить політичну ідеологію

Це ідеологічний текст, замаскований під духовне наставництво.