Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
31-ша неділя після П’ятдесятниці, після Богоявлення. Глас 6-й. Прп. Феодосія Великого
Посту немає.
Свята: Прп. Феодосія Великого (529). Прп. Феодосія Антіохійського (бл. 412). Єлецької ікони Божої Матері (1060).
Апостол і Євангеліє дня:
Ран. – Єв. 9-е, Ін., 65 зач., XX, 19 – 31.
Літ. – Еф., 224 зач. (від пол.), IV, 7 – 13; Мф., 8 зач., IV, 12 – 17.
Прп.: 2 Кор., 176 зач., IV, 6 – 15; Мф., 43 зач., XI, 27 – 30.
У сонмі святих подвижників, які освітили своїми праведними життами пустелі Палестини, особливо блискуче сяє ім’я преподобного Феодосія Великого — засновника спільного (киновійного) чернецтва на Святій Землі.
Народившись близько 424 року в благочестивій родині, Феодосій змалку був наставлений у вірі. Його прекрасний голос і глибоке знання Писання знайшли вжиток у служінні читця. У 451 році, сповнений прагнення до духовних подвигів, він вирушає до Єрусалиму. Шлях його був благословенний зустріччю з великим преподобним Симеоном Стовпником, який, ніколи раніше не бачивши юнака, привітав його по імені і прозорливо передрік майбутнє велике подвижництво.
У Палестині Феодосій проходить школу послуху у старця Лонгина Стовпника, а згодом, прагнучи безмовної молитви, затворюється в пустельній печері — тій самій, де, за переданням, ночували три волхви. Тут, харчуючись лише фініками та корінням, він провів у суворих подвигах понад тридцять років.
Коли Божественне промислом до нього почали стікатися учні, постало питання про створення монастиря. Преподобний, уповірившись Богові, взяв кадило з холодним вугіллям і пішов пустелею з молитвою. На місці, угодному Господу, кадило чудесним чином спалахнуло. Так було покладено початок знаменитій Феодосієвій Лаврі, яка стала взірцем спільного чернечого життя (киновії). Тут знаходили притулок не лише сотні іноків (їх число сягнуло 700), але й численні мандрівники, жебраки та хворі. Господь за молитвами святого чудово примножував монастирські запаси, особливо під час голоду.
Найяскравіше твердість духу преподобного Феодосія проявилася під час поширення єресі євтихіан (акефалітів), яку підтримав сам імператор Анастасій. Не злякавшись ні влади, ні спокус (імператор намагався привернути святого багатими дарами), Феодосій Великий рішуче відправив правителю осудливе послання. А коли єресь не вщухала, похилий вже старець прийшов до Єрусалиму і публічно анафематствував єретиків. За це він був засланий, але незабаром, після смерті імператора, повернувся до своєї обителі тріумфуючим исповідником Православ’я.
Господь прославив Свого угодника даром чудотворінь ще за життя: за його молитвами оживали мертві немовлята, втихали морські бурі, відступали дикі звірі. Доживши до 105 років і благословивши свою братію, преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа у 529 році.
Його Лавра залишилася могутнім духовним осереддком, а життя — нев’янучим прикладом суворого подвижництва, невичерпного милосердя до нужденних і непохитної мужності в захисті віри. Він показав, що справжнє чернецтво — це не втеча від світу, а створення могутніх духовних твердинь, з яких виходить захист для всієї Церкви.
Преподобне отче Феодосіє, моли Бога про нас!
