Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Віддання свята Богоявлення. Прпп. отців, які в Синаї й Раїфі були вбиті Пісний день Віддання свята Богоявлення. Прпп. отців, які в Синаї й Раїфі були вбиті: Ісаї, Сави, Мойсея і учня його Мойсея, Єремії, Павла, Адама, Сергія, Домна, Прокла, Іпатія, Ісаака, Макарія, Марка, Веніаміна, Євсевія, Іллі та інших із ними (IV – V). Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії (335). Прп. Йосифа Аналітина Раїфського (IV). Прп. Феодула (V). Прп. Стефана (VIII). Служба преподобним отцям, які в Синаї й Раїфі були вбиті, переноситься на 13 січня.
Апостол і Євангеліє дня:
Ран. – Мф., 34 зач. (від половини), X, 1 – 8.
Літ. – Євр., 312 зач., V, 11 – VI, 8.
Лк., 104 зач., XXI, 5 – 7, 10 – 11, 20 – 24.
Рівноап.: 1 Кор., 131 зач., IV, 9 – 16.
Мф., 104 зач., XXV, 1 – 13.
Свята рівноапостольна Ніна, просвітителька Грузії: шлях віри та чуда
У історії християнства є імена, що сяють особливим світлом – світлом віри, яка долає кордони і перетворює цілі народи. Одне з таких імен – свята рівноапостольна Ніна, просвітителька Грузії. Її життя – це дивовижна притча про те, як Божа благодать обирає слухняне серце для великого подвигу.
Народжена в благочестивій сім’ї, племінниця Єрусалимського патріарха Ювеналія, Ніна з юних років віддала своє серце Богу. Сиротуючи після того, як батько пішов у пустелю, а мати прийняла чернечий постриг, вона була віддана на виховання богобоязливій стариці. Саме від неї Ніна вперше почула про далеку та загадкову Іверію (сучасну Грузію), країну, що перебувала в темряві язичництва. Розповіді запалили у дівчини святе полум’я – бажання дійти до тих земель і принести їх мешканцям світло Євангелія.
Божественне покликання зазвучало ще голосніше, коли святай у видінні сподобилася побачити Саму Пречисту Діву Марію. Богородиця вручила їй хрест, скручений із виноградних лоз, – символ подвигу і майбутнього плодоносного служіння. Цей хрест став для святої Ніни знаком захисту і благословення. І коли в імперії розпочалися жорстокі гоніння на християн за імператора Діоклітіана, саме цей знак вказав їй шлях у безпечне прибіжище – ту саму Іверію, про яку вона так довго мріяла.
Прибувши до незнайого краю, свята Ніна оселилася серед виноградників, живучі скромним життям у пості та молитві. Вона несла людям не лише слово про Христа, але й Його живую, цілющу силу. Молитва і ім’я Господа, яке вона призивала, зцілювали недуги тілесні і душевні. Від її сповненого любов’ю серця віра розходилася по краю, як джерельна вода, оживляючи насичені ідолами душі.
Сила її віри була такою великою, що привела до Христа навіть царя Маріана (Мероя). Після його хрещення до країни прибули священики з Константинополя, почалося будівництво перших храмів. Так, завдяки самовідданим працям однієї жінки, цілий народ почав сходити зі стежини забобонів на шлях істинного Богопізнання.
Навіть здобувши славу просвітительки, свята Ніна залишалася вірною своєму покликанню – бути смиренним слугою Божим. Вона шукала усамітнення для молитви, а потім знову вирушала в нові землі, просвічаючи серця, як у Кахетії, де навернула царицю Софію.
З її ім’ям пов’язана ще одна велика святиня – Хітон Господній. За переказами, ця безцінна реліквія, що дісталася одному з римських воїнів під час Розп’яття, була принесена саме в Грузію і знаходиться в основі духовної спадщини цієї країни, просвіченої святою Ніною.
Відійшовши до Господа в мирі 14 січня (27 січня за новим стилем) 335 року, після тридцятип’яти років апостольських подвигів, свята Ніна залишила по собі не просто пам’ять. Вона залишила цілу християнську державу – живий пам’ятник силі віри.
Життя святої рівноапостольної Ніни нагадує нам: Господь часто обирає немічних світу, щоб звершити велике. Її хрест із виноградної лози – символ того, що кожна душа, віддана Богові, може стати живою лозою в Його винограднику, приносячи плід у сторицю.
Свята рівноапостольна Ніно, моли Бога про нас!
