Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Апостола Якова Алфеєвого (І). Прпп. Андроніка та дружини його Афанасії (V). Прав. Авраама, праотця, і племінника його Лота (2000 до Р. Х.). Мчч. Євентія (Ювентина) і Максима, воїнів (361 – 363). Мц. Поплії (Публії), спов., диякониси Антіохійської (бл. 361 – 363). Прп. Петра Галатійського (ІХ).
Апостол та Євангеліє дня:
Ран. – Ін., 67 зач., XXI, 15 – 25.
Літ. – Флп., 239 зач., I, 27 – II, 4. Лк., 24 зач., VI, 17 – 23.
Ап.: 1 Кор., 131 зач., IV, 9 – 16. Лк., 51 зач., X, 16 – 21
Серед дванадцяти найближчих учнів Господа нашого Ісуса Христа є постаті, чиї імена постійно лунають на сторінках Євангелія, а є ті, чий подвиг оповитий благодатним мовчанням і тихою, проте жертовною вірністю. До таких святих належить апостол Яків Алфеїв. Не залишивши по собі розлогих апокрифічних оповідей чи гучних промов у новозавітних текстах, він звершив величне апостольське служіння, несучи світло Христового Воскресіння до найвіддаленіших язичницьких країв і запечатавши вірність Спасителю власною мученицькою кров'ю.
Святий Яків народився в Галілеї і був сином Алфея (звідки й походить його церковне іменування для вирізнення серед інших апостолів з таким же ім'ям). Згідно зі священною історією Нового Завіту, він був рідним братом святого апостола і євангеліста Матфея (колишнього митаря Левія, про якого в Євангелії від Марка прямо сказано: «Левій Алфеїв»).
Почувши проповідь Спасителя, Яків без вагань відгукнувся на Божественний заклик, залишив земні турботи та увійшов до обраного кола дванадцяти учнів (Мф. 10:3, Мк. 3:18, Лк. 6:15). Разом з іншими апостолами він був очевидцем найважливіших подій земного служіння Христа:
слухав Божественні повчання та Нагірну проповідь;
бачив численні чудеса, зцілення хворих і воскресіння померлих;
розділив із Господом трапезу Тайної Вечері;
став свідком явлення Воскреслого Христа та Його преславного Вознесіння на небо;
прийняв вогненні благодатні дари Святого Духа в день святої П'ятидесятниці в Єрусалимі.
Для багатьох читачів Святого Письма постать Якова Алфеєва викликає певні труднощі через те, що в новозавітних текстах згадуються три визначні особи на ім'я Яків. Православна біблеїстика чітко розмежовує їх:
Яків Алфеїв (пам'ять якого звершується окремо): один із дванадцяти апостолів, брат апостола Матфея, син Алфея.
Яків Зеведеїв (Яків Старший): рідний брат апостола любові Іоана Богослова, син Зеведея і Саломії. Він належав до трьох найближчих учнів Христа (разом із Петром та Іоаном), був свідком Преображення на Фаворі і став першим із дванадцяти апостолів, хто прийняв мученицьку смерть у Єрусалимі від руки Ірода Агріппи (Діян. 12:2).
Яків, брат Господній по плоті (Яків Молодший або Праведний): син праведного Йосифа Обручника від першого шлюбу. Він належав до числа апостолів від 70-ти, був першим єпископом Єрусалимської Церкви, очолював перший Апостольський Собор у Єрусалимі та є автором Соборного послання апостола Якова.
Розуміння цієї різниці дозволяє уникнути плутанини в церковному читанні та глибше осягнути унікальний шлях кожного зі святих учнів.
Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, щоб визначити, які землі кожен має просвітити словом спасіння. Святому Якову Алфеєву випала місія нести світло істини на південні та східні кордони тодішнього античного світу.
За церковним переданням, святий апостол ревно проповідував у Юдеї, Самарії, Сирії, а згодом вирушив до Тиру, Сидону та Гази. Його місіонерський шлях проліг через складні та небезпечні пустельні регіони Південної Палестини аж до кордонів Єгипту.
Святий Яків проповідував Христа Розіп'ятого і Воскреслого не лише словом, але й силою Духа Святого: він трощив язичницьких ідолів, молитвою зцілював безнадійно хворих, виганяв нечистих духів і навертав до хрещення цілі поселення. Його проповідь вирізнялася глибокою євангельською чистотою, нестяжанням та непохитною твердістю перед лицем погроз і жорстоких гонінь.
Останнім місцем земного служіння та свідчення апостола Якова стало єгипетське місто Острацина (поблизу узбережжя Середземного моря на кордоні з Палестиною). Тут він зіткнувся із запеклим опором місцевих язичницьких жерців і міської влади, які не бажали полишати ідолослужіння.
Побачивши, що через проповідь Якова народ масово приймає християнство, жреці схопили апостола. Після жорстоких катувань і побиття його засудили до смертної кари. Святий Яків Алфеїв прийняв мученицький вінець через розп'яття на хресті, сподобившись постраждати за Христа тією ж смертю, якою Спаситель відкупив людський рід. Так угодник Божий завершив свій земний подвиг, перейшовши у вічні оселі Небесного Царства.
Православна Церква з молитовною пошаною згадує подвиг святого апостола кілька разів на рік:
День пам'яті апостола Якова Алфеєва:
За новоюліанським календарем (діючим у ПЦУ) — 9 жовтня.
За юліанським календарем (старим стилем) — 22 жовтня.
Собор святих дванадцяти апостолів: загальне торжество на честь найближчих учнів Христа звершується 30 червня (за новим стилем) або 13 липня (за старим стилем).
У ці святкові дні у храмах звершується урочиста Божественна літургія, на якій віряни молитовно просять апостольського заступництва перед Богом.
Святий Яків Алфеїв є зразком тихої, нелукавої та дієвої відданості Богу. До нього традиційно звертаються з такими молитовними проханнями:
Про зміцнення у вірі та прощення гріхів: молитва до апостола допомагає побороти внутрішні вагання, холодність серця та зневіру.
Про успіх місіонерської та просвітницької справи: святому моляться вчителі, богослови, проповідники та катехизатори.
Про дарування душевного миру та терпіння: апостол є заступником тих, хто терпить несправедливі образи, гоніння за правду або важкі життєві випробування.
«О, святий і всехвальний апостоле Христів Якове Алфеїв! Ти відкинув земні турботи, пішов услід за Господом і став проповідником Його благодаті й свідком Воскресіння. Поглянь на нас, що немічні духом і розгублені серед спокус світу цього. Вимоли у Спасителя нашого Христа мир для Батьківщини нашої, утвердження Церкви Православної та очищення сердець наших від усякої нечистоти. Допоможи нам у терпінні нести свій життєвий хрест, перебувати у братолюбстві й вірності Заповідям Божим, щоб твоїм заступництвом сподобитися вічного блаженства на Небесах. Амінь».
Життя святого апостола Якова Алфеєва вчить нас того, що в очах Божих цінною є не людська гучна слава, а щирість праці для Христа, чистота совісті та готовність до кінця стояти у святій вірі.
