Серед великих світильників українського чернецтва й подвижників віри особливе місце посідає преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський. Його життя, сповнене глибокого молитовного усамітнення, чернечої строгості та ревної боротьби за збереження чистоти святої православної віри, припало на одну з найскладніших епох в історії України — кінець XVI та першу половину XVII століття. Ставши духовним серцем Почаївської лаври, преподобний Іов явив взірець незламного стояння за правду Божу, щирої любові до ближніх та глибокого смирення, яке піднесло його до висот небесної святості.
Хто такий преподобний Іов Почаївський: дитинство та чернечий шлях
Святий Іов (у хрещенні Іван Желізо) народився близько 1551 року на Покутті (нині Івано-Франківська область) у благочестивій шляхетській родині. Змалку юнак відзначався лагідною вдачею, уникав галасливих дитячих забав і прагнув до читання Святого Письма та молитви.
У віці десяти років Іван покинув батьківський дім і вирушив до Угорницького Спасо-Преображенського монастиря в Карпатах. Вражені його дивовижною чистотою серця і ревністю, старці прийняли отрока до обителі. У дванадцять років він був пострижений у чернецтво з іменем Іов на честь багатостраждального праведника, а досягши повноліття — висвячений у сан ієромонаха.
Слава про молодого подвижника швидко розійшлася краєм. На прохання видатного захисника православ'я князя Костянтина Костянтиновича Острозького преподобного Іова перевели до Хрестовоздвиженського монастиря в місті Дубно на Волині. Там він понад двадцять років ніс послух ігумена, організовуючи чернече життя за суворими святоотцівськими уставами, опікуючись духовною просвітою та книгодрукуванням.
Ігумен Почаївської гори: духовний розквіт Лаври та захист православ'я
Прагнучи тихого пустельного усамітнення, близько 1604 року святий Іов таємно залишив Дубненську обитель і прийшов на Почаївську гору, де раніше подвизалися лише окремі пустельники. Проте ченці, відчувши висоту його духовного досвіду, зі сльозами благали старця очолити братію.
Святий погодився і став першим ігуменом Свято-Успенської Почаївської обителі:
-
Запровадження спільножительного уставу: Преподобний увів на Почаївській горі суворий студійський статут, де все майно було спільним, а основою життя братії стали безперестанна молитва, послух і щоденна праця.
-
Будівництво та захист обителі: Зусиллями святого та за підтримки благодійників (зокрема благочестивої шляхтянки Анни Гойської, яка передала монастирю чудотворну Почаївську ікону Божої Матері) було зведено величний кам'яний Свято-Троїцький собор, споруджено оборонні мури та господарські будівлі.
-
Книгодрукування та апологія віри: Іов Почаївський заснував при монастирі друкарню, де видавалися книги на захист православної віри від унії та протестантських єресей. Святий сам писав повчання й тлумачення, серед яких збереглася безцінна праця — «Книга преподобного Іова Почаївського, власноруч ним написана» («Пчола Почаївська»).
Святий особисто захищав обитель від розграбування світськими можновладцями (зокрема графом Фірлеєм, який викрав чудотворну ікону, проте після Божої кари зі сльозами повернув її до монастиря).
Молитовний подвиг у печері та благодатні дари
Незважаючи на великі обов'язки з управління обителлю, преподобний Іов залишався суворим самітником. На схилі Почаївської гори він видовбав у скелі тісну, вузьку печеру, куди усамітнювався на кілька днів або навіть тижнів для безперестанної молитви Ісусової.
Очевидці й найближчі учні святого свідчили, що під час молитви печера осяювалася неземним нетварним світлом Фаворської благодаті, а сам преподобний виточував сльози розчулення за спасіння всього світу. Від надзвичайного колінопреклоніння на його ногах утворилися важкі рани, проте він терпляче зносив біль заради Царства Небесного.
За чистоту серця Господь наділив Свого угодника дарами прозорливості, вигнання нечистих духів і зцілення невиліковних недуг.
Блаженна кончина (1651 рік) та віднайдення нетлінних мощей
Проживши понад сто років святого та богоугодного життя, преподобний Іов заздалегідь знав про час свого відходу у вічність. 28 жовтня 1651 року, звершивши Божественну літургію, він лагідно попрощався з братією і мирно відійшов до Господа. Його поховали біля печери, де він стільки молився.
Через сім років після упокоєння святий тричі являвся уві сні тодішньому митрополиту Київському Діонісію (Балабану) з велінням відкрити його мощі. 28 серпня 1659 року митрополит разом із духовенством відкрив гробницю: тіло преподобного Іова виявилося абсолютно нетлінним і сповненим пахучого пахощів. Мощі урочисто перенесли до храму Святої Трійці, де від них почали відбуватися численні чудеса.
Чудесним свідченням заступництва святого стало визволення Почаївського монастиря в липні 1675 року від турецько-татарської облоги Збаразької війни, коли Пресвята Богородиця з преподобним Іовом явилися на небі над храмом, повертаючи стріли й кулі на самих загарбників.
Коли вшановують преподобного Іова Почаївського за новим календарем
Православна Церква України, яка послуговується новоюліанським календарем, вшановує пам'ять святого отця тричі на рік (дати змістилися на 13 днів назад):
-
День блаженної кончини: 28 жовтня (за юліанським календарем / старим стилем — 10 листопада).
-
Віднайдення та перенесення чесних мощей: 28 серпня (за старим стилем — 10 вересня).
-
Собор Волинських святих: 10 жовтня (за старим стилем — 23 жовтня).
У ці святкові дні до Почаївської обителі та православних храмів приходять тисячі вірян, щоб вклонитися подвигу великого волинського старця.
У чому допомагає преподобний Іов: про що моляться святому
Святий ігумен Почаївський є могутнім небесним заступником перед Престолом Господнім:
-
Про захист і збереження православної віри: преподобному моляться у часи релігійних розбратів, смут і спокус.
-
Про мир в Україні та захист від ворогів: як визволитель рідного краю від нападів ординців, він вважається небесним оборонцем української землі.
-
Про зцілення душевних і тілесних хвороб: щира молитва біля мощей або ікони святого допомагає позбутися важких недуг, скорбот і відчаю.
-
Про зміцнення в терпінні та боротьбі з гріховними пристрастями: святий Іов допомагає віднайти внутрішній мир і духовну стійкість.
Молитва до преподобного Іова, ігумена Почаївського
«О, преподобний і богоносний отче наш Іове, Почаївської гори преславна окрасо і всієї землі Української благодатний покровителю! Ти від юності всеціло Богу себе віддав, у молитві й пості життя провів і віру прабатьківську непохитно зберіг. Поглянь нині милостиво з Небесних висот на нас, немічних і знеможених від скорбот світу цього. Виблагай у Всещедрого Спасителя мир для нашої Батьківщини, захист воїнів наших, тишу і благословення народу нашому. Зціли тіла й душі наші, зміцни віру, викоріни гординю та навчи нас нелицемірної любові й покаяння, щоб за твоїм святим заступництвом ми сподобилися разом із тобою вічно славити Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Життя і подвиг преподобного Іова Почаївського свідчать: немає такої сили чи ворожої навали, яка могла б подолати людину, якщо її опертям є щира молитва, смиренне серце та непохитна вірність Богові.
