Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Вступ
Євангельський уривок Мт. 4:12–17 на перший погляд здається простим, але містить глибокий богословський сенс.
Ув’язнення Іоанна Предтечі
Слова «Почувши ж Ісус, що Іоанна видано» означають не лише історичну подію, а початок жертовного шляху Предтечі.
Жертовність Іоанна як свідомий вибір
Іоанн не лише проповідує покаяння і пришестя Месії, але добровільно віддає себе в жертву заради звершення Божого задуму.
Символіка Ірода і світської влади
Ірод постає образом влади, що служить злу; зло може бути подолане лише через жертву.
Перехід від Старого Завіту до Нового
Жертва Іоанна означає завершення служіння Старозавітної Церкви і відкриває шлях до відкритої проповіді Христа.
Початок проповіді Христа і шлях до Голгофи
Христос виходить на благовістя, збирає учнів і готує людство до Хресної Жертви.
Єдність жертви Предтечі і жертви Христа
Ув’язнення і смерть Іоанна — прообраз Голгофи та перемоги Христа над смертю і пеклом.
Принцип духовного життя
Без жертовності немає світла, без хреста немає воскресіння, без покаяння немає Царства Небесного.
Актуальність для сьогодення
Зло діє і сьогодні; жертви війни є свідченням тієї ж духовної боротьби між світлом і темрявою.
Євхаристійний вимір
Сучасна відповідь Церкви на зло — звершення Євхаристії як Жертви Христової, що наповнює благодаттю і дарує надію на спасіння.
Висновок
Кожен християнин покликаний прийняти шлях жертви, світла і свідчення Христа у власному житті.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі у Христі браття і сестри,
у сьогоднішньому недільному Євангелії від євангеліста Матвія, у четвертій главі, з 12-го по 17-й вірш, ми чуємо текст, який на перший погляд здається простим і навіть малозначущим.
Але якщо ми уважно вдивимося в перші рядки цього Євангелія, то побачимо глибоку і дуже серйозну істину.
Євангеліє говорить нам:
«Почувши ж Ісус, що Іоанна видано…»
Ці слова означають не просто історичний факт.
Вони свідчать про те, що Іоанн Предтеча свідомо віддає себе на жертовний подвиг.
І лише після цього Христос виходить на відкриту проповідь Євангелія.
Жертовність Іоанна Предтечі є надзвичайно символічною.
Про неї сказано наче побіжно, але насправді вона відкриває нам цілу богословську глибину.
Старозавітний пророк,
образ Старозавітної Церкви,
приносить себе в жертву Іроду — царю юдейському,
який у Святому Писанні постає образом світської влади, влади, що служить злу.
І Євангеліє свідчить нам про жорстоку, але правдиву річ:
щоб зло було подолане, хтось має стати його жертвою.
Іоанн Предтеча це розуміє.
Він усвідомлює свою місію не лише як проповідника покаяння,
не лише як того, хто звіщає прихід Сильнішого за себе
і здійснення пророцтв старозавітних пророків,
але й як того, хто віддає себе в жертву.
Він приносить себе в жертву заради того,
щоб Христос міг звершити Своє служіння,
зібрати учнів
і підготувати людство до Голгофи.
І як ми сьогодні чули в апостольському читанні,
Христос, принісши Себе в жертву на Голгофі,
зійшов у пекло,
щоб визволити звідти всіх праведних.
Тому рядки сьогоднішнього недільного Євангелія,
наповнені старозавітними пророцтвами,
свідчать нам про одну фундаментальну істину:
без жертовності немає світла вічності.
Христос іде в Галілею,
щоб просвітити всі народи світлом Євангелія,
а Іоанн Предтеча за це кладе свою голову.
Свідомо, без страху, без відступу
він слідує Божому задуму,
який для людської логіки здається жорстоким,
але таким є правда цього світу, зраненого гріхом.
Зло, яке уособлюють безумці при владі,
на жаль, діє і сьогодні.
І сьогодні також приносяться жертви —
не лише літургійні,
але й жертви війни,
де гинуть найкращі.
І гинуть вони заради того,
щоб ми з вами могли, як і в ті євангельські дні,
нести слово Боже,
звершувати Жертву Євхаристійну,
і щоб ця Жертва наповнювала нас благодаттю Святого Духа
та дарувала нам надію на спасіння.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
