У недільному Євангелії Христос розповідає притчу про Господаря, Який приготував велику вечерю.
Запрошені гості були обрані заздалегідь, але в момент запрошення всі почали відмовлятися.
2. Причини відмови запрошених
Земля — турбота про майно, матеріальні справи.
Воли — праця, господарські й життєві клопоти.
Дружина — сімейні обставини та земні прив’язаності.
Усі причини виглядають поважними, але вони відвертають від головного.
3. Реакція Господаря
Господар не скасовує вечерю.
Він посилає слугу кликати інших: убогих, немічних, відкинутих.
Вечеря повинна відбутися, бо воля Господаря — щоб дім Його наповнився.
4. Тлумачення святих отців
Святі отці бачать у вечері Таїнство Святої Євхаристії.
Це Таємна Вечеря, до якої Христос закликає кожну людину.
Запрошення Боже звернене не лише до минулих поколінь, але й до нас сьогодні.
5. Слово блаженного Августина
Християнин не має права відмовлятися від святої трапези Господньої.
Якщо Господь кличе сьогодні — завтра може вже не настати.
Небезпека не в тяжких гріхах, а в байдужості та зволіканні.
6. Актуальність притчі для сучасного християнина
Кожен, хто прийняв Таїнство Хрещення, щонеділі знову запрошується до Євхаристії.
Ми часто повторюємо шлях героїв притчі, знаходячи виправдання.
Ворог роду людського через «дрібниці» відводить нас від Царства Небесного.
7. Образ Царства Небесного
Двері Царства відкриті.
Дари Євхаристії вже приготовані.
Агнець Христов приноситься за гріхи всього людства.
Господь кличе: «Прийдіть до Мене всі».
8. Хто приходить на вечерю
Не ті, хто задоволений собою і світом.
А ті, хто усвідомлює свою неміч і потребу в Божій благодаті.
Ті, хто шукає спокою не в марнославстві світу, а у Христі.
9. Заклик і висновок
Не знехтуймо Божим запрошенням.
Поставмо духовне вище за тимчасове.
Наслідуймо Христовий заклик, щоб сподобитися участі у святій трапезі тут і в Царстві Небесному.
10. Завершення
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі браття і сестри!
У сьогоднішньому недільному Євангелії від святого євангеліста Луки ми чуємо притчу про Господаря, Який приготував велику вечерю й запросив на неї багатьох. Коли ж настав час трапези, слуга був посланий покликати званих, але всі вони почали одностайно відмовлятися, знаходячи різні виправдання.
Один говорить, що купив землю і мусить оглянути її; інший — що придбав волів і має їх випробувати; третій посилається на сімейні обставини, кажучи, що одружився і тому не може прийти. Здавалося б, причини поважні, навіть буденні, і кожен з них чемно вибачається перед господарем. Але суть трагедії полягає в іншому: вони відмовляються від найголовнішого — від участі у святій трапезі.
Святі отці Церкви навчають нас бачити в цій притчі не лише подію минулого, але й живу реальність нашого сьогодення. Під вечерею Господаря ми повинні розуміти передусім Таїнство Святої Євхаристії — ту Таємну Вечерю, до якої Христос закликає кожну людину, кожного християнина.
І сьогодні, як і тоді, багато званих відмовляються. Відмовляються не через відкритий гріх чи явне беззаконня, а через дріб’язкові, на перший погляд, справи повсякденного життя. Блаженний Августин застерігає, що християнин не має права легковажити святою трапезою Господньою, до якої ми покликані щонеділі. Бо коли Господь кличе нас сьогодні, не маємо певності, що завтра цей заклик ще пролунає для нас.
Ця притча звернена до кожного, хто в Таїнстві Хрещення відрікся від зла і пообіцяв служити Христу. Кожної неділі такий християнин знову і знову запрошується на святу трапезу. Але як часто ми, подібно до героїв притчі, знаходимо причини, щоб не прийти — чи то через турботи, чи через втому, чи через прив’язаність до земного.
Блаженний Августин наголошує: ті люди не вчинили, здавалося б, жодного тяжкого злочину — вони нікого не вбили і не пограбували. Проте ворог роду людського саме через дрібні, буденні справи намагається відвернути людину від найважливішого — від участі у трапезі Господній, яка є передсмаком Царства Небесного.
Адже двері до Царства Божого відкриті. Дари Євхаристії вже приготовані. Агнець Христов приноситься в жертву за гріхи всього людства. І Господь знову і знову кличе: «Прийдіть до Мене всі». Та приходять, як сказано в притчі, убогі, скалічені, немічні — ті, хто усвідомлює свою потребу в благодаті, хто шукає спокою не в марнославстві цього світу, а у Христі й у вічному Царстві.
Тож і ми, дорогі браття і сестри, будемо наслідувати спасенні настанови цієї притчі, щоб не знехтувати Божим запрошенням і сподобитися участі у святій трапезі тут, на землі, та у вічній радості Царства Небесного.
