"Як бажаєте, щоб вам чинили люди, так само чиніть їм і ви. І коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те подяка? Бо й грішники люблять тих, хто їх любить. І коли чините добро тим, хто чинить вам добро, яка вам за те подяка? Бо й грішники те саме чинять. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати, яка вам за те подяка? Бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. Ви ж любіть ворогів своїх, чиніть добро, позичайте, нічого не сподіваючись, і буде вам велика нагорода, і будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний" (Лк. 6:31-36).
Дорогі брати і сестри у Христі!
Сьогодні ми чуємо глибокі й важливі слова нашого Спасителя, Ісуса Христа. Вони нагадують нам про найвищий закон, яким повинна керуватися кожна християнська душа – закон любові, милосердя і прощення. Це фундамент нашої віри, на якому будується наше життя у Христі. Слова Євангелія говорять про взаємну любов і прощення, що вимагають від нас не лише доброї поведінки, але й жертви.
Господь закликає нас робити добро всім, навіть тим, від кого ми не очікуємо взаємності, і, більше того, тим, хто може бути нашими ворогами. Ці слова не прості для виконання. Ми часто зустрічаємося з людськими слабкостями – гордістю, злобою, непрощенням. Проте Христос показує нам інший шлях – шлях любові, що не очікує нагороди.
Наш Господь вказує, що любити тих, хто любить нас, чинити добро тим, хто чинить добро нам – це природно, так роблять усі, навіть грішники. Але справжня християнська любов виходить за межі цієї природної взаємності. Ми покликані любити навіть тих, хто завдає нам кривди, благословляти тих, хто нас переслідує, і прощати тим, хто зневажає.
Варто також згадати слова свт. Амвросія Медіоланського "Отже, християнину дається правильний зразок, щоб він, не задовольняючись законом природи, прагнув до вдячності. Якщо всім, навіть грішникам, властиво відповідати любов'ю на любов, тому, хто претендує на вище звання, слід більше старатися про чесноти й любити навіть тих, хто не любить його (див. Лк. 6:32-35). Навіть якщо відсутність якостей, що викликають любов, заважає любові, нехай вона не завадить здійсненню чесноти. Соромно бути невдячним тому, хто тебе любить; як у відповідь на надану тобі любов виникає любов до того, кого ти колись не любив, так само і ти в тому, хто не любить, маєш любити чесноту, щоб, люблячи чесноту, ти почав любити того, кого не любив. Нагорода за любов рідкісна і недовговічна, нагорода за чесноту вічна".
Ісус Христос, коли був на землі, показав нам приклад справжнього милосердя. Він, будучи Сином Божим, прийшов до нас не судити світ, але спасти його. Він простив тих, хто розіп’яв Його, кажучи: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лк. 23:34). Як часто ми повинні згадувати ці слова, коли нам важко пробачити ближньому, коли гордість або гнів переповнюють наші серця.
Коли ми любимо безкорисливо, ми стаємо ближчими до Бога. Наше милосердя – це відображення милосердя Небесного Отця, Який любить нас, незважаючи на наші гріхи. Як сказано в Євангелії: "Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний". Це висока планка, до якої ми повинні прагнути, але не самотужки, а з Божою допомогою. Через молитву, Таїнства і щиру віру ми можемо вкорінювати в собі цю божественну любов.
Дорогі браття і сестри, нехай це Євангеліє стане для нас нагадуванням, що любов – це не просто почуття, а дія. Це вибір любити там, де легко ненавидіти, прощати там, де хочеться мстити, робити добро там, де ніхто не очікує.
Нехай Господь благословить нас на цьому шляху, зміцнить наші серця і дасть нам сили бути синами й дочками Всевишнього, наслідуючи Його милосердя.
Амінь.
Оцініть статтю:
⭐⭐⭐⭐⭐ (4.9 з 5, на основі 4 голосів)
