Проповідь на притчу про нерозумного багача (Лк 12:16–21)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі брати і сестри!

У сьогоднішньому недільному Євангелії від Луки, в 12-й главі, ми чуємо притчу про нерозумного багача. Ці слова Христос промовляє до апостолів та численного народу юдеїв, які йшли за Ним, бажаючи навчитися мудрості Євангелія.

Один із слухачів звернувся до Спасителя з питанням: що йому робити, коли брат має багато зерна й не хоче ділитися? У відповідь Христос приводить притчу про багача, котрий у своїх міркуваннях уже будує нові, більші житниці, руйнуючи старі, щоб наповнити їх зерном та різними багатствами. Він тішить свою душу думками про спокій і насолоду від майбутніх здобутків.

Але в ту ж мить Господь каже: "Безумний! Цієї ж ночі заберуть душу твою; кому ж дістанеться те, що ти наготував?"
Так Христос відкриває нам істину: багатій названий нерозумним не через образу, а через свою недалекоглядність, бо він поставив надію на тлінне, а не на вічне.

Мудра людина дивиться не на те, що минає, а на те, що веде до життя вічного. Бо все земне — як зерно: сьогодні воно блискуче та повне сил, а завтра може згнисти й пропасти. Так само й життя людини: вона сподівається на довгі роки, але смерть, що панує у світі, приходить раптово.

Блаженний Августин розмірковує так:
"Що людина забере з собою у вічність? Їжу, яку їла? Одяг, який носила? Чи те, що зберігала в серці?"
Він наголошує: саме серце людини стане її надбанням у вічності. Коли серце наповнене тлінним і земним — людина не може успадкувати Царства Божого. Але коли в ньому — Христос і Його Євангеліє, тоді вона вже йде дорогою спасіння.

Августин також говорить, що найвищим скарбом у цьому світі є не переповнені житниці, а Євхаристія — Таїнство, в якому людина перебуває у Христі, а Христос перебуває в ній.

Коли ми дивимося сьогодні на святій Літургії на хліб і чашу, що лежать на престолі, то вірою бачимо не просто хліб і не просто вино, а Тіло і Кров Господню. І хто дивиться на це мудрими очима — той стає наслідником Царства Небесного.

Амінь.