Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Дорогі браття і сестри!
У сьогоднішньому недільному Євангелії від святого євангеліста Іоанна, у дев’ятій главі, ми чули розповідь про дивне чудо — зцілення Господом нашим Ісусом Христом сліпонародженого.
Ця подія відбулася в Єрусалимі або поблизу нього. Коли Христос проходив разом зі Своїми учнями, вони звернулися до Нього із запитанням: «Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що народився сліпим?»
Тоді Господь відповів словами, які відкривають нам глибоку істину: «Не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому явилися діла Божі» (Ін. 9:3).
І часто ми, дорогі браття і сестри, ставимо подібні питання і щодо свого життя. Чому приходять скорботи? Чому трапляється несправедливість? Чому людина терпить хвороби, втрати й страждання?
Нерідко ми шукаємо причину лише у власних гріхах чи людських помилках. Але сьогоднішнє Євангеліє відкриває нам ширшу правду. Причина страждання — не лише особистий гріх людини. Увесь світ після падіння праотця Адама був уражений тлінням і смертністю. Через гріх у світ увійшли страждання, хвороби й смерть.
І Христос приходить у цей світ саме для того, щоб зруйнувати древнє прокляття, перемогти владу гріха і повернути людині втрачене життя.
Святитель Кирило Олександрійський говорить: «Христос прийшов не тільки зцілити хвороби, але оновити саму людську природу».
Сьогоднішнє Євангеліє сповнене глибокого символізму, який відкриває нам таємницю нашого спасіння і вказує на значення Таїнства Святої Євхаристії.
Господь не просто словом зцілює сліпонародженого. Він бере землю, змішує її зі Своєю слиною, помазує очі сліпого і говорить: «Іди, умийся в купелі Силоам».
Святі отці бачать тут образ нового творіння людини. Адже колись Господь створив Адама з пороху земного. І тепер Христос, Творець світу, ніби знову торкається Свого творіння, відновлює те, що було пошкоджене гріхом.
І так само в Таїнстві Євхаристії Господь бере земне — хліб і вино — і через благодать Святого Духа подає нам небесне: Своє Пречисте Тіло і Свою Чесну Кров.
Сліпонароджений почув слово Христа, повірив і пішов. Він умився — і прозрів.
І люди, які знали його від народження, були вражені. Вони бачили його роками як сліпого жебрака. Євангеліє не називає його віку, але він був уже дорослою людиною. І тому це чудо стало беззаперечним для всіх.
Але ще більше дивує інше: не всі, хто бачив чудо, увірували.
Фарисеї бачили знамення, але не прийняли Христа. Вони мали тілесний зір, але залишилися сліпими духовно.
А сліпонароджений не тільки отримав зір. Він отримав щось значно більше — світло вічного життя.
Святитель Іоанн Золотоустий говорить: «Більшим за відкриття тілесних очей було відкриття очей душі».
Дорогі браття і сестри! Часто й ми бачимо тілесними очима, але залишаємося духовно сліпими. Ми живемо серед Божих чудес, приходимо до храму, приступаємо до Святої Чаші, приймаємо Святі Дари Христові — але чи завжди бачимо Господа?
Святі отці застерігають: якщо душа затьмарена гордістю, гріхом і байдужістю, людина може приступати до Таїнства, але не бачити того світла благодаті, яке відкрилося сліпонародженому.
Після довгих допитів і сумнівів цей чоловік зрештою зустрів Христа. І тоді він не просто визнав Його пророком — він поклонився Йому і сказав: «Вірую, Господи!»
Ось до чого веде справжня зустріч із Богом.
Тому і ми, приступаючи до Таїнства Святої Євхаристії, повинні запитати себе: чи справді ми визнаємо Христа Господом і Спасителем? Чи прагнемо не тільки тілесного зцілення, але й духовного прозріння? Чи хочемо бачити Його у своєму житті?
Нехай же Господь, Який відкрив очі сліпонародженому, відкриє і наші духовні очі, щоб ми побачили світло Його благодаті та успадкували життя вічне.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
