Сьогодні, в дусі благоговіння, ми стоїмо разом із Йосифом з Ариматеї перед тілом нашого Спасителя, що зійшов у смерть (Мк. 15:44–47), і з благоговінням слухаємо благу вістку, що Христос воскрес! (Мк. 16:1–9). І ця подія — не просто чудо, це перемога над смертю, це виведення людини з темряви гріха до світла Царства Небесного.
Святий Блаженний Августин каже:
«Смертю своєю Він переміг смерть, і Воскресінням — дав нам надію вічного життя» (Sermon 231).
Йосиф Ариматейський, який мав відвагу просити Пилата про тіло Ісуса, виявив віру — ту віру, яка була ще прихованою, але вже живою. Ми бачимо, що любов сильніша за страх, бо ця любов приводить його до хреста, до смерті — як учень, що не залишає Вчителя навіть тоді, коли здається, що все втрачено.
І ось, коли зранку, на третій день, жінки йдуть до гробу, несучи пахощі, щоби помазати тіло, — вони знаходять не смерть, а життя. Ангел каже їм:
«Він воскрес! Його нема тут. Ось місце, де Його поклали» (Мк. 16:6).
Це не просто порожня могила — це трон перемоги Бога над тлінням, над пеклом, над самим дияволом.
Блаженний Августин навчає:
«Що є смерть для вірного? Вона — як сон, з якого нас пробудить голос Воскреслого» (Sermon 361).
Це пробудження і є тим, що ми сьогодні святкуємо — не просто історичну подію, а вічну реальність, яка діє в нас через Таїнства Церкви.
Христос воскрес не просто для Себе, Він воскрес, щоб відкрити шлях і нам, бо, як говорить Августин:
«Воскресіння Христове — це наше воскресіння в надії; Його слава — наша майбутня слава» (Enarrationes in Psalmos 88).
Жінки, які прибули до гробу, отримали заповідь:
«Ідіть, скажіть учням Його й Петрові» (Мк. 16:7).
В цьому заклик і до нас — не тримати цю вістку при собі, а нести її у світ, до ближнього, до кожного серця, що шукає надії.
Возлюблені, Христос воскрес — і тому не бійтеся!
Не бійтеся смерті — бо вона переможена. Не бійтеся гріха — бо він прощений. Не бійтеся життя — бо воно має сенс у світлі Воскресіння.
Завершу словами святого Августина:
«Любов воскреслого Христа — єдина сила, яка змінює серце. Хто її пізнав — уже не може жити, як раніше» (Sermon 229).
Тож хай світло Воскреслого Христа просвітить наші серця, зміцнить у вірі, і дасть нам відвагу — як Йосифові, як жінкам-мироносицям — свідчити: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
