Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Зміст проповіді1. Вступ: Євангеліє про втечу до Єгипту
Розгляд уривку Мф. 2:13–23 як свідчення того, що прихід Христа у світ з самого початку пов’язаний не зі славою, а зі смиренням і стражданням.
2. Народження без земної величі
Христос народжується не в царських палатах, а в убогому хліві, і навіть після поклоніння волхвів стає вигнанцем.
3. Чому Бог утікає, а не знищує Ірода
Пояснення, чому Христос діє не як земний цар, а як Цар Небесний, добровільно приймаючи людську неміч і умови гріховного світу.
4. Єгипет як символ рабства і гріха
Єгипет постає образом духовного поневолення, язичництва і страждання, у який входить Христос, щоб освятити його.
5. Втеча як урок смирення для людства
Втеча до Єгипту — не слабкість, а педагогіка Божої любові та приклад смирення.
6. Назарет: тиша і прихованість служіння
Повернення Христа до Назарету як образ духовної тиші й підготовки до спасительної місії.
7. Літургія як шлях духовного визрівання
Тривалість і символізм богослужіння як відображення довгої підготовки Христа до Голгофської жертви.
8. Убиті немовлята і жертва Христа
Тлумачення слів блаженного Августина про невинно убієнних дітей, які постраждали за Христа, щоб Христос пролив Свою Кров за всіх.
9. Євхаристійний вимір подій Різдва
Христос, Який тихо лежить на престолі, продовжує Своє смиренне служіння у Таїнстві Євхаристії.
10. Заклик до смирення і гідного Причастя
Запрошення вірних з покорою приступати до Чаші, щоб Христос увійшов у «наш Єгипет», визволив від гріха і смерті та привів до Царства Небесного.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі у Христі браття і сестри!
У сьогоднішньому Євангелії від Матфея, у другій главі, ми чули розповідь про те, як воплочений Господь, прийшовши у наш світ, був змушений тікати у вигнання — до єгипетської землі.
Прихід у світ його Творця від самого початку не супроводжується земною славою і торжеством. Христос народжується не в царських палатах, а в убогому хліві, серед тварин. І навіть тоді, коли до Нього приходять волхви зі своїми дарами, вже наступного дня Він стає вигнанцем.
І виникає запитання: чому так?
Чому Бог, Який має владу одним словом знищити Ірода, не чинить цього, а разом зі Своєю родиною тікає до Єгипту?
Як навчають нас святі отці, Христос чинить так не як цар земний, але як Цар Небесний. Бо Він увійшов у людську історію не лише як Бог, але і як істинна Людина. І як Людина, Він добровільно приймає на Себе всі немочі цього світу: не тільки його радощі, але й голод, холод, страждання і вигнання.
Єгипет у той час був символом рабства, страждань, язичництва і гріха. І втеча Христа до єгипетської землі була не лише сповненням старозавітних пророцтв, але й великим уроком смирення для всього людства.
Пробувши там певний час, Господь повертається до Назарету — у тишу і прихованість, де перебуває довгі роки до початку Свого служіння людям.
Так само і наша Божественна Літургія звершується не поспіхом. Вона має свою тривалість, щоб ми могли усвідомити глибину євангельських подій. Кожне літургійне дійство має свій символізм і свій духовний сенс.
Коли ми вдома читаємо Євангеліє про прихід Господа нашого Ісуса Христа у світ, ми бачимо цю довгу підготовку — образ тієї ж довгої дороги, якою Христос ішов до прийняття Голгофської жертви.
І тисячі немовлят, убитих Іродом, що пролили свою кров, за словами блаженного Августина, постраждали за Христа, щоб і Христос згодом пролив Свою Кров за них і за все людство.
І сьогодні Христос так само, як і в ті дні, тихо лежить на престолі. Він очікує нашого смирення, щоб ми могли достойно приступити до Чаші з Його Кров’ю, через яку Він хоче увійти у наш власний «Єгипет», освятити його, визволити нас від гріха і смерті та привести до Царства Небесного.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
