Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми чули уривок з Євангелія від Луки, де Господь наш Ісус Христос знову являє Своє милосердя, силу і любов. У цей день Він навчав у синагозі і побачив жінку, яка була згорблена через недугу духа протягом вісімнадцяти років. Вона не могла випростатися, але все ж прийшла до синагоги, щоб молитися і слухати Слово Боже. Її смиренність і терпіння в скорботах є для нас прикладом віри і відданості Богові, незважаючи на життєві труднощі.
Господь, побачивши її, звернувся до неї словами: "Жінко, ти звільнена від своєї недуги", і поклав на неї руки. У ту ж мить вона випросталася і почала славити Бога. Це чудо показує, що для Бога немає нічого неможливого. Там, де людські сили закінчуються, починається дія Божої благодаті.
Але реакція начальника синагоги на це зцілення викликає смуток. Він обурюється, що Христос зцілює в суботу, адже, за його думкою, це суперечить Закону. Однак Ісус викриває його лицемірство, вказуючи на те, що навіть у суботу кожен з них поїть і веде на водопій свою худобу. Тим більше в цей день необхідно звільнити від кайданів страждань "дочку Авраама", яку сатана утримував у полоні вісімнадцять років.
Цей епізод розкриває дві важливі істини.
1. Боже милосердя понад усі закони
Христос неодноразово наголошує, що Закон Божий даний не для того, щоб обмежувати людину, а для її спасіння. Якщо наші людські правила і традиції стають на заваді милосердю, вони втрачають своє справжнє значення. Христос учить нас дивитися на суть, а не лише на форму. Бог хоче від нас любові, а не формального дотримання правил.
2. Віра і смирення приводять до спасіння
Жінка, яку зцілив Христос, не нарікала на свою долю. Вона не вимагала зцілення, а прийшла в синагогу, щоби вклонитися Богові. Її віра і терпіння стали тим ґрунтом, на якому Господь явив Свою славу. Її приклад нагадує нам, що в наших скорботах і випробуваннях ми маємо не відступати від Бога, а ще більше прагнути до Нього.
Дорогі брати і сестри!
У кожному з нас є свої "вісімнадцять років" — наші скорботи, слабкості, гріхи чи інші обтяження. Але Христос закликає нас прийти до Нього з вірою і покласти на Нього свої тягарі. Він той, хто звільняє і випростовує нашу душу, повертаючи їй справжню свободу.
І коли ми бачимо ближнього, який страждає, нехай у наших серцях не буде осуду чи байдужості, а лише милосердя і співчуття. Бо саме це — справжнє виконання Закону Божого.
Нехай Господь зміцнює нас у вірі, дарує терпіння в наших випробуваннях і надихає до милосердя до ближніх.
Амінь.
Оцініть статтю:
⭐⭐⭐⭐⭐ (4.9 з 5, на основі 4 голосів)
