У православному календарі є пам'ятні дати, що нагадують про важливі історичні події, як відновлення храму святого Юрія в Лідді. Однак серед них є й незвичні, як спогад про великий землетрус, що стався в Константинополі 8 листопада 740 року. Це була не просто природна катастрофа – тодішні люди бачили в цьому прояв Божої волі, Божого попередження або ж навіть гніву.

Землетрусом постраждали не лише жителі Константинополя, але й Нікеї, Нікомидії, Пренета. У Константинополі обрушилася частина Феодосієвої стіни, зруйнувалися численні будівлі, і навіть Мармурове море відступило, а потім велика хвиля затопила частину міста. Тисячі загиблих, страх і розгубленість охопили місто. Люди в розпачі звернулися до Бога, Богородиці і святого Димитрія Солунського. І коли молитви пролунали, лихо припинилося.

Тодішні жителі Константинополя вважали, що цей землетрус був відповіддю на єресь іконоборства, яку підтримував імператор Лев ІІІ Ісавр. Його боротьба проти шанування ікон призвела до знищення тисяч образів. Проте люди залишалися вірними традиціям, відстоюючи свою віру в святі ікони. Найбільш відомим захисником іконоборства був преподобний Іоан Дамаскін, який написав твір "Три захисні слова проти тих, хто гонить святі ікони". На думку віруючих, землетрус був знаком Божого гніву, який став передвісником кінця іконоборчого режиму Лева Ісавра, який помер через кілька місяців після цієї події.

Щороку Церква молиться за жертв цієї стихії, і цей день став днем поминання за загиблих. Ця традиція поширилася і на Русі, де у цей день також поминають померлих родичів.

Тропар, глас 8: "Призираючи на землю і трясучи її, позбав нас страху твого, Господи, Боже наш, і низпошли нам багаті милості Твої молитвами Богородиці, і спаси нас".

Цей день нагадує нам про потребу у смиренні, вірі та молитві, про те, що кожна подія – чи то радісна, чи трагічна – може бути для нас дорогоцінним уроком, що кличе до покаяння й духовного зростання.

Отже, історія великого землетрусу 740 року в Константинополі, зафіксована в православному календарі, нагадує нам про глибокий зв’язок між людською вірою та подіями життя. Люди Середньовіччя сприймали природні катаклізми не просто як стихію, а як послання згори, що закликає до покаяння та переосмислення життєвого шляху. Події того часу, зокрема конфлікти навколо шанування ікон, нагадують про важливість вірності духовним традиціям і смиренного прийняття Божої волі.

Цей день є нагадуванням, що Господь іноді допускає випробування, щоб ми змогли зміцнитися у вірі та відчути важливість єдності з Церквою. Церква зберігає пам'ять про загиблих і наголошує на необхідності молитви та покаяння, які є основою духовного зростання.

Схожі дописи

---