Передусім святитель Миколай запам’ятався своїм служінням людям. Одним із найвідоміших його діянь став випадок з трьома вузликами золота.

Миколай, тоді – вже священник, дізнався, що один зубожілий чоловік, аби врятуватись від бідності та голоду, вирішив віддати своїх юних дочок на розпусту. Три вузлики з золотом, які пресвітер Миколай таємно підкинув у дім, допомогли влаштувати долю цієї родини і не занапастити молодих дівчат. Саме від цього випадку і йде традиція таємно дарувати подарунки, ховаючи їх під подушку.

Друге, не менш відоме діяння святого – порятунок від смерті кількох несправедливо засуджених, коли лише заступництво Миколая припинило неправедну страту.

Відомі численні випадки, коли він допомагав нужденним, зупиняв голод, рятував від загибелі подорожуючих на суші та в морі. І дива ці продовжують траплятися й по сьогодні.

Історія шанування святителя Миколая в Україні сягає ще із давніх часів.

А початок шануванню святителя на Русі заклала ще рівноапостольна княгиня Ольга, коли побудувала перший на наших землях храм на честь святителя Миколая в Києві. Зробила вона це над місцем поховання вбитого варягами першого київського князя-християнина Аскольда, в святім хрещенні Миколая, адже у 866 році патріарх Фотій хрестив Аскольда саме на честь святителя Миколая Мир Лікійського.

Прадавній Київ зворушливо зберігає пам’ять про диво порятунку немовляти, що утонуло в Дніпрі, а згодом було знайдене живим і неушкодженим в храмі Святої Софії. Те, що немовля лежало під образом святого Миколая, відкрило щасливим батькам рятівника.

Тож плекаймо в собі пам’ять про тепло любові й милосердя, яке колись зігріло нас самих, випромінюючи це тепло на тих, хто його гостро потребує.

Та передусім, звершуючи нині пам’ять святого Миколая, намагаймося реально наслідувати йому в головному – у постійній внутрішній потребі робити добро нашим ближнім. І якщо нам вдасться втілити це хоча б трохи, світ навколо нас обов’язково зміниться на краще.