Преподобний Лаврентій, у миру Лука Євсійович Проскура, народився 1868 року в селі Карильському, поблизу Коропа на Чернігівщині. Родом із багатодітної селянської родини, Лука з дитинства пізнав труднощі життя. У ранньому віці він отримав травму, яка залишила його кульгавим, але це лише зміцнило його дух.

Молодий Лука відзначався працелюбністю і здібностями. Після смерті батька він допомагав матері, виконуючи важку селянську працю. У той же час хлопець навчався краще за своїх однолітків, грав на скрипці та з ранніх років проявляв особливий потяг до церкви. У 12 років він уже керував дитячим церковним хором, а в 14 став регентом.

Прагнення до чернечого життя привело його до Рихлівського монастиря, а згодом – до Чернігівського Троїцького монастиря. Тут Лука прийняв чернечий постриг з іменем Лаврентій і присвятив своє життя служінню Богові.

Складні часи радянської влади, яка вела боротьбу проти церкви, не зламали дух преподобного. Після закриття Троїцького монастиря Лаврентій продовжував молитися і допомагати віруючим, навіть у найважчих умовах. У 1941 році він зібрав черниць і відновив монастирське життя на території Троїцького монастиря.

Старець Лаврентій мав дар прозорливості й лікував людей молитвою. Він передбачив день своєї смерті і відійшов до Господа 6 січня 1950 року. У 1993 році Лаврентія Чернігівського було канонізовано, і його мощі нині перебувають у Троїцькому соборі Чернігова.

Однак ім’я святого іноді використовують для поширення фальшивих пророцтв, які не мають до нього жодного стосунку. Ці тексти містять маніпулятивні наративи, спрямовані на виправдання агресивної ідеології та спроби делегітимізувати українську ідентичність. Важливо пам’ятати, що справжнє життя і вчення Преподобного Лаврентія були спрямовані на служіння Богу, а не політичним інтересам.

Святий Лаврентій є прикладом незламності віри, покори і любові до ближнього, який залишається дороговказом для православних християн в Україні та поза її межами.