Великий піст 2026 — свята Чотиридесятниця. І разом з його настанням у багатьох людей виникають запитання:
наскільки піст є необхідним? як правильно його дотримуватися? що важливіше — духовний піст чи тілесне утримання?
У сучасному світі ставлення до посту часто є скептичним. Навіть коли про нього говорять позитивно, то найчастіше лише як про корисну практику для здоров’я, яка очищує та оздоровлює організм. І справді, важко заперечити, що помірність у їжі має користь для тіла.
Але християнський піст виник зовсім не з медичних міркувань. Християни постять не для дієти і не для фізичного оздоровлення. Піст — це духовна практика, яка має глибоке коріння у Святому Писанні та переданні Церкви.
Традиція посту є дуже давньою. У тій чи іншій формі вона присутня майже в усіх християнських конфесіях. Якщо звернутися до Євангелія, ми побачимо, що Сам Господь Ісус Христос постив у пустелі сорок днів. Також у Святому Писанні є слова Спасителя про те, що настане час, коли «забереться від них наречений, і тоді будуть постити».
Крім того, книга Діянь апостольських і апостольські послання свідчать, що практика посту існувала вже у найдавнішій християнській Церкві.
Іноді наводять слова апостола Павла:
«Їжа не наближає нас до Бога: бо чи їмо — нічого не здобуваємо, чи не їмо — нічого не втрачаємо».
На перший погляд може здатися, що ці слова заперечують значення посту. Але насправді апостол говорить про інше — про їжу, принесену ідолам. Він не виступає проти посту, а пояснює, що сама їжа не робить людину ближчою чи дальшою від Бога.
Тому піст не можна зводити лише до питання їжі.
Сьогодні часто можна почути думку: мовляв, не потрібно постити в їжі — достатньо «постити душею», бути добрим до людей, не ображати ближніх.
Звичайно, моральне життя є необхідним. Але протиставляти духовний і тілесний піст — неправильно.
Людина створена Богом як єдність душі і тіла. Як говорить священномученик Іриней Ліонський, лише тоді, коли душа і тіло поєднані разом, ми маємо справжню людину. Тому і духовне життя людини завжди стосується як душі, так і тіла.
Наші рішення, наші вчинки, навіть наші моральні вибори часто залежать від того, наскільки ми вміємо керувати своїми тілесними бажаннями.
Дати шматок хліба, коли маєш два — легко.
Але поділитися останнім — набагато важче.
Саме тому Церква навчає людину через піст опановувати своє тілесне начало, вчитися керувати своїми бажаннями, а не бути їх рабом.
Мета посту не лише в тому, щоб утримуватися від певних видів їжі. Його головна мета — навчитися володіти собою, бачити свої слабкості, боротися з пристрастями та очищати серце через покаяння.
Піст — це засіб духовного зростання. Через нього людина починає краще розуміти себе, бачити, як часто тілесні бажання керують нашою волею, думками і навіть почуттями.
Тому Церква закликає нас постити і тілесно, і духовно:
утримуватися від надмірностей, більше молитися, чинити милосердя, примирятися з ближніми та працювати над виправленням свого життя.
Нехай же Сам Господь, Який постив сорок днів у пустелі, зміцнить нас у подвизі Великого посту.
Нехай дасть нам сили пройти цей час із покаянням, смиренням і духовною користю, щоб зустріти Світле Христове Воскресіння з очищеним серцем і обновленою душею.
