Таїнство Шлюбу

У Церкві значення шлюбу цінується настільки високо, що його розглядають як таїнство. А будь-яке таїнство в Церкві - пряма дія Бога, Який за молитвами віруючих подає їм Свою благодатну допомогу. У таїнстві Шлюбу молодята отримують від Бога особливі духовні дари, яких раніше вони не мали. Але самі по собі ці дари не гарантують щасливого сімейного життя. Християнський шлюб - це шлях подружжя до блаженної вічності з Христом. Він починається тут, на землі, і веде їх до неба. Це шлях, але не доріжка ескалатора. Йти ним важко, і людських сил часом не вистачає. Дари благодаті, отримані християнським подружжям у таїнстві Шлюбу, призначені для заповнення людської немочі на цьому шляху.

У Євангелії Христос говорить про шлюб: ...Залишить чоловік батька свого і матір свою, і пристане до дружини своєї, і будуть двоє однією плоттю, тож не двоє їх уже, а одна плоть (Мк. 10, 7-8). Сенс шлюбу в тому, щоб двоє стали одним!

Прекрасними можна назвати слова митрополита Антонія Сурозького, який говорить про шлюб: "Шлюб - диво на землі. У світі, де все йде вроздріб, шлюб - місце, де двоє людей завдяки тому, що вони один одного полюбили, стають єдиними, місце, де ворожнеча закінчується, де починається здійснення єдиного життя. І в цьому найбільше диво людських стосунків: двоє раптом робляться однією особою, дві особи раптом, бо вони полюбили і прийняли одна одну до кінця, досконало, виявляються чимось більшим ніж просто дві людини, - виявляються єдністю".

У християнському шлюбі людина розуміє, що краса душі, чесноти і якості особистості, які так дорогі їй в коханому, це не що інше, як відблиск краси Божого образу. Погляд один на одного, як на ікону Творця, пов'язує чоловіка і жінку набагато сильніше за звичайний природний потяг.

Щоб остаточно зрозуміти різницю між церковним шлюбом і цивільним, слід подивитися, якими є властивості любові, що подається Христом. Апостол Павло пише: Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не звеличується, не пишається, не бешкетує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не тішиться неправдою, але тішиться істиною, все покриває, усьому вірить, на все сподівається, все переносить (1 Кор. 13, 4-7).

У християнському шлюбі чоловік і дружина вірять, що фізична смерть не розриває єдності їхнього кохання і що, за словами святителя Іоанна Златоуста, "... у майбутньому віці вірне подружжя безбоязно зустрінеться і перебуватиме вічно із Христом та одне з одним у великій радості".

Церковно-канонічні перешкоди отримання Таїнства шлюбу

Православною Церквою чітко визначено причини, через які таїнство Вінчання звершуватися не може. Вони такі.

Не допускається вступ у шлюб більше трьох разів (тобто вінчання може звершуватися тільки тричі).
Забороняється одружуватися особам, які перебувають у близьких ступенях споріднення, аж до четвертого ступеня (тобто з троюрідним братом або сестрою).
Церковний шлюб неможливий, якщо один із наречених (або обидва) оголошують себе атеїстами і бажають вінчатися, керуючись сторонніми мотивами.
Не вінчають пару, якщо хоча б один із майбутнього подружжя не хрещений і не готовий прийняти хрещення перед вінчанням.
Не вінчають шлюб, якщо один із пари фактично перебуває у шлюбі з іншою особою. Якщо цей шлюб цивільний, то він має бути розірваний у встановленому державним законом порядку. Якщо церковний, то необхідний дозвіл архієрея на його розірвання і благословення на вступ у новий шлюб.
Перешкодою до звершення вінчання є духовна спорідненість між кумами, які хрестили одну дитину, і між хрещеними батьками та хрещениками.
Не вінчається шлюб, якщо хоча б один із тих, хто вінчається, сповідує нехристиянську релігію (мусульманство, іудаїзм, буддизм).
Не можна вінчати тих, хто прийняв чернечі обітниці, а також священиків і дияконів після їхнього висвячення.
Повноліття, психічне і фізичне здоров'я нареченого і нареченої, добровільність їхнього одруження є обов'язковими умовами для вступу в шлюб.
Відсутність батьківського благословення на вінчання (особливо коли вони є атеїстами) у разі повноліття нареченого і нареченої не може перешкодити вінчанню.

Для здійснення вінчання потрібно:

Свідоцтво про шлюб;
Обручки, які треба заздалегідь віддати священикові, що вінчає, або в церковну крамницю;
Дві ікони - із зображенням Спасителя і Божої Матері;
Дві вінчальні свічки;
Рушник (спеціально прикрашений білий рушник), якщо вінчаються молодята, які вперше одружуються (рушник є традицією, для здійснення таїнства його наявність не обов'язкова);
4 серветки (вони знадобляться, коли молодята будуть тримати в руках свічки, які горять, а шафери - вінці над головами тих, хто вінчається).
За необхідності в церковній крамниці храму можна заздалегідь придбати ікони, свічки, рушник, серветки та обручки.

Вінчання не відбувається:

Протягом усіх чотирьох багатоденних постів;
Під час Сирної седмиці (Масляної);
На Світлій (Великодній) седмиці;
У період Святок: від Різдва Христового (7 січня за н. ст.) до Хрещення Господнього (19 січня за н. ст.);
Напередодні двунадесятих і великих свят;
Напередодні пісних днів - середи і п'ятниці, а також по суботах протягом усього року;
Напередодні і в день свята Усікновення глави Іоанна Предтечі (10 і 11 вересня за н. ст.);
Напередодні і в день свята Воздвиження Хреста Господнього (26 і 27 вересня за н. ст.);
Напередодні престольних свят того храму, в якому планують здійснити таїнство.
Виняток із цих правил може бути зроблено тільки з благословення правлячого архієрея, і то за наявності надзвичайних обставин.

Як Церква ставиться до Таїнства шлюбу?

Християнська ідея шлюбу ґрунтується на словах Христа, що чоловіка і дружину слід розглядати як єдиний організм. Саме на це вказує євангельський текст про те, що двоє стають однією плоттю: "Тож залишить чоловік батька свого й матір свою, і пристане до дружини своєї, і будуть двоє одним тілом, тож не двоє їх, а одна плоть" (Мк. 10, 7-8). І християни вважають, що, коли Ісус вимовляв їх, Він констатував факт, так само як констатацією факту були б слова, що замок і ключ становлять єдиний організм, або що скрипка і смичок являють собою один музичний інструмент. Він, Творець людини і всієї світобудови, сказав нам, що дві людські половинки - чоловіча і жіноча - створені для того, щоб з'єднатися в пари, до того ж не тільки для статевих стосунків; союз цей має бути всебічним.

Благословенний Господом подружній союз стає засобом продовження і примноження людського роду: І поблагословив їх Бог, і сказав їм Бог: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею (Бут. 1, 28).

Перше чудо, яке створив Господь у Своєму земному служінні, було чудо перетворення води на вино на шлюбному бенкеті в Кані Галілейській. Оскільки Сам Бог відвідав шлюбний бенкет, то ми можемо зробити висновок, що шлюб - нормальна, негріховна складова людського життя. І Бог благословляє радість шлюбу, він не святенничає, розмірковуючи: "Навіщо цим людям надто багато пити? Достатньо їм того вина, яке в них є". Бог знає, що життя людське має вміщати радість.

У нормальний шлюб вступають чоловік і жінка (що б там не намагалися стверджувати деякі люди з деякими відхиленнями). А особливості статей не зводяться до відмінностей тілесного устрою. Відмінність між статями є особливий дар Творця створеним Ним людям. І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх (Бут. 1, 27).

Чоловік і жінка являють собою два різні способи існування в єдиному людстві. Вони потребують спілкування і взаємного доповнення.

Високо оцінюючи подвиг добровільного цнотливого неодруженого безшлюбності, прийнятого заради Христа і Євангелія, і визнаючи особливу роль чернецтва у своїй історії та сучасному житті, Церква ніколи не ставилася до шлюбу зверхньо і засуджувала тих, хто з хибно зрозумілого прагнення до чистоти принижував шлюбні стосунки.

Апостол Павло, який особисто для себе обрав дівоцтво і закликав наслідувати його в цьому (див.: 1 Кор. 7, 8), проте засуджує лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй, які забороняють одружуватися (1 Тим. 4, 2-3). Священний Синод Російської Православної Церкви в ухвалі від 28 грудня 1998 року вказав на "неприпустимість негативного або зарозумілого ставлення до шлюбу".

Християнство заповнило язичницькі та старозавітні уявлення про шлюб піднесеним образом союзу Христа і Церкви. Дружини, підкоряйтеся своїм чоловікам, як Господу, тому що чоловік є глава дружини, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква кориться Христу, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши лазнею водною за допомогою слова; щоб уявити її Собі славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи будь-чого подібного, але щоб вона була святою і непорочною. Так повинні чоловіки любити своїх дружин, як свої тіла: той, хто любить свою дружину, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, але живить і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми є членами тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. Тому залишить чоловік батька свого й матір свою, і пристане до дружини своєї, і будуть двоє одна плоть. Таємниця ця велика; я кажу по відношенню до Христа і до Церкви. Тож нехай кожен із вас любить свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка (Еф. 5, 22-33).

Для християн шлюб став не просто юридичним договором, засобом продовження роду і задоволення тимчасових природних потреб, але, за словом святителя Іоанна Златоуста, "таїнством любові", вічним єднанням подружжя одне з одним у Христі. Спочатку християни закарбовували шлюб церковним благословенням і спільною участю в Євхаристії, що було найдавнішою формою звершення таїнства Шлюбу.

"Ті, які одружуються і виходять заміж, повинні вступати в союз за згодою єпископа, щоб шлюб був про Господа, а не з похоті", - писав священномученик Ігнатій Богоносець. Згідно з Тертулліаном, шлюб, "скріплений Церквою, підтверджений жертвопринесенням [Євхаристією], закарбовується благословенням і вписується на небесах ангелами". "Необхідно закликати священиків і молитвами та благословеннями утвердити подружжя в спільному житті, щоб <...> подружжя в радості проводило життя, поєднане допомогою Божою", - говорив святитель Іоанн Златоуст. Святитель Амвросій Медіоланський вказував, що "шлюб має бути освячений покровом і благословенням священицьким".