Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми згадуємо преподобного Пафнутія, затворника Печерського, чиє життя стало взірцем покаяння, смирення та постійної молитви. Преподобний Пафнутій усі свої дні проводив у сльозах і зітханнях, роздумуючи про час, коли душа кожного з нас розлучиться з тілом. Він пам’ятав про те, що навколо людини зібраються ангели та духи злоби, які покажуть усі її вчинки — і добрі, і злі, нагадають про всі думки, бажання та те, що вона забула або не вважала за гріх.
Православна Церква України сьогодні згадує: Прп. Пафнутія, затворника Києво-Печерського, в Дальніх печерах (ХІІІ) - 15 лютого 2025 р
Але, як говорить нам Святе Письмо: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мф. 5:4). І ці слова знайшли своє підтвердження в житті преподобного Пафнутія. На час своєї кончини він побачив лики ангельські, які з радістю прийняли його душу і вознесли її до небесних обителей. Його мощі, що спочивають у Феодосієвих печерах, залишаються джерелом благодаті та натхнення для всіх, хто шукає спасіння.
У восьмій пісні канону ми чуємо звернення до преподобного: «Плачущих поминая блаженство, Пафнутие, всегда плакал еси, ныне же радостная наследив места, молися тамо и нам в кров безплачевный вселитися». Ці слова нагадують нам про те, що покаяння, сльози та смирення перед Богом відкривають нам шлях до вічного радісного життя. Преподобний Пафнутій, який усім серцем прагнув до Бога, тепер молиться за нас, щоб і ми могли успадкувати безсмертя та радість у Царстві Небесному.
Нехай життя преподобного Пафнутія надихає нас на щирі молитви, покаяння та постійну пам’ять про те, що кожен наш вчинок, кожна думка і слово мають значення перед обличчям Божим. Звертаймося до нього в молитвах, просячи допомоги у нашому духовному подвизі, щоб і нам, як і йому, сподобитися радості вічного життя з Господом.
Святий преподобний Пафнутіє, моли Бога за нас!
