Постать Онуфрій (Орест Березовський) є однією з ключових у сучасному церковному та суспільному житті України. Як предстоятель Українська православна церква (УПЦ), він очолює структуру, яка історично перебувала в юрисдикції Російська православна церква (РПЦ). Саме цей зв’язок часто стає предметом дискусій у контексті ідеології «русского мира».
Згідно з церковними документами та грамотою московського патріарха, УПЦ тривалий час визнавалася частиною РПЦ із певною автономією. Це означало не лише духовний, але й адміністративний зв’язок. Зокрема, відповідно до статуту РПЦ, митрополит Київський традиційно входив до складу Священного синоду РПЦ — головного керівного органу церкви . Така участь підкреслювала інтеграцію української церковної ієрархії в загальну систему управління московського патріархату.
Сам Онуфрій (Орест Березовський) був обраний предстоятелем УПЦ у 2014 році та затверджений із благословення московського патріарха . Це ще раз засвідчує канонічний зв’язок між УПЦ і РПЦ, попри подальші заяви про незалежність.
Окрему увагу в суспільстві привертає питання громадянства. За даними журналістських розслідувань та інформацією українських державних органів, митрополит Онуфрій отримав громадянство Російської Федерації ще у 2002 році . У 2025 році, на підставі матеріалів СБУ, його українське громадянство було припинене . Цей факт викликав широкий резонанс і став додатковим аргументом у дискусіях щодо його політичної та церковної позиції.
У контексті ідеології «русского мира» критики вважають, що збереження структурного зв’язку з РПЦ може означати вплив російської церковно-політичної доктрини на український релігійний простір. Водночас прихильники УПЦ наголошують, що церква виконує передусім духовну місію і не повинна розглядатися виключно через політичну призму.
Важливо також зазначити, що питання можливого впливу спецслужб, зокрема ФСБ, на релігійні структури є предметом окремих розслідувань і заяв, але потребує чіткої доказової бази та юридичних оцінок. У публічному просторі ця тема часто подається емоційно, що ускладнює об’єктивний аналіз.
Таким чином, роль митрополита Онуфрія у контексті «русского мира» залишається складною і багатовимірною. Вона поєднує в собі історичні церковні зв’язки, сучасні політичні виклики та питання ідентичності. Саме тому ця тема потребує не лише критичного підходу, а й уважного вивчення фактів, щоб відокремити реальність від інтерпретацій.
Антиукраїнська діяльність митрополита УПЦ Онуфрія (Ореста Березовського)
Діяльність та публічні позиції Онуфрій (Орест Березовський) неодноразово викликали резонанс і критику в українському суспільстві:
- Оцінка Голодомору
У публічному просторі поширювалися його висловлювання, де Голодомор трактувався як «вразумлення від Бога». Такі заяви суперечать загальновизнаній оцінці трагедії як геноциду українського народу. - Риторика про «громадянську війну»
Після початку російської агресії проти України використовував формулювання про «громадянський конфлікт», що збігається з наративами російської пропаганди. - Інцидент у Верховній Раді (2015)
Під час вшанування загиблих українських військових у Верховна Рада України демонстративно залишився сидіти, що було сприйнято як неповага до пам’яті захисників України. - Розрив євхаристійного спілкування (2019)
Підтримав рішення Російська православна церква про розрив спілкування з Константинопольський патріархат після надання томосу Православна церква України. - Протидія автокефалії ПЦУ
Послідовно виступав проти створення незалежної української церкви, ставлячи під сумнів її канонічність. - Збереження зв’язку з РПЦ
Попри заяви про самостійність, УПЦ історично залишається пов’язаною з Російська православна церква, а її предстоятель має церковні зв’язки з московським центром. - Участь у структурах РПЦ
За даними з відкритих джерел і церковної практики, він пов’язаний із керівними органами РПЦ, зокрема Священним синодом, що підкреслює інституційну єдність. - Церковні нагороди для ієрархів РПЦ
Відомі випадки, коли від імені УПЦ вручалися церковні нагороди представникам Російська православна церква, у тому числі в європейських країнах, що викликає питання щодо реального розмежування між структурами.