Чого чекати від закону №3894 та маніпуляції московського патріархату

Священнослужителі УПЦ Московського Патріархату (МП) побоюються закону № 3894, оскільки він передбачає заборону діяльності релігійних організацій, афілійованих з Російською Православною Церквою (РПЦ). Хоча закон не забороняє УПЦ МП напряму, він може бути застосований до них, оскільки державні органи, зокрема Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), вважають, що УПЦ МП все ще підпорядковується Московському патріарху, попри оголошену незалежність.

Побоювання промосковських священників полягають у тому, що закон може стати підставою для судових процесів проти окремих релігійних організацій, що входять до складу УПЦ МП. Це може призвести до ліквідації їхніх структурних підрозділів через звинувачення в афілійованості з РПЦ, яка підтримує агресію Росії проти України.

Також занепокоєння викликає те, що закон містить широке визначення ідеології «русского міра», яке може бути застосоване до певних священників чи парафій, навіть якщо офіційна позиція УПЦ МП не підтримує цю доктрину. Це створює ризик для всіх, хто може бути запідозрений у пропаганді або підтримці ідей, що асоціюються з цією ідеологією.

Таким чином, священники УПЦ МП побоюються, що новий закон стане інструментом для посилення тиску на їхню церкву і може призвести до її поступової ліквідації в Україні.

У своїх дописах промосковські богослови в Україні використовують маніпулятивну техніку, щоб і далі вводити народ України в оману. Так на прикладі публікації - Чого чекати від закону № 3894? авторства Архієпископа Сильвестра (Стойчева) явно просліджуються маніпуляція та підміна фактів. 

1. Емоційна маніпуляція:

   • Автор кілька разів акцентує на тому, що прийняття закону №3894 викликало "сильне занепокоєння" серед парафіян, духовенства та студентів. Це може підсилювати страх і невпевненість серед читачів, навіть якщо закон не має безпосереднього відношення до них.

2. Перекручення фактів:

   • Хоча закон спрямований на заборону РПЦ і афілійованих з нею організацій, автор намагається довести, що УПЦ не є частиною РПЦ, посилаючись на зміни в Статуті, внесені в 2022 році. Однак, він упускає той факт, що, згідно з офіційними документами та висновками, УПЦ все ж вважається афілійованою з РПЦ.

3. Створення хибної аналогії:

   • Автор порівнює визначення РПЦ щодо УПЦ із включенням українських територій до складу Росії в конституції РФ. Це порівняння є некоректним і вводить в оману, оскільки юридичний статус територій і релігійних організацій суттєво різниться.

4. Зміщення акцентів:

   • Автор акцентує на складності та довготривалості процесу заборони релігійних організацій за новим законом, що може створювати враження, що насправді загроза не є такою значною, хоча держава чітко показує свою позицію щодо УПЦ.

5. Використання логічних суперечностей:

   • Автор звертає увагу на те, що ідеологія "русского міра" одночасно називається "націоналістичною" та спрямованою на створення "наднаціонального імперського простору". Це намагається зменшити вагу визначення ідеології та її потенційну загрозу, але таке підведення створює ілюзію складності та плутанини, яка може відволікати від основної суті закону.

Ці елементи можуть спрямовувати читачів до певного висновку, який вигідний автору тексту, і викликати у них певні емоції або реакції, що є типовим для маніпулятивних прийомів.