Передсвято Успіння Пресвятої Богородиці.
Прор. Михея (VІІІ ст. до Р. Х.). Перенесення мощів прп. Феодосія Києво-Печерського (1091). Сщмч. Маркела, єп. Апамейського (бл. 389).
Євангельські читання на літургії:
Прп.
Апостол: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2.
Євангеліє: Лк., 24 зач., VI, 17 – 23.
✝ Перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського: диво нетлінності та благодаті
«Святий Божий, преподобний отче Феодосіє, моли Христа Бога спастися душам нашим!»
Дорогі у Христі браття і сестри!
Сьогодні з благоговінням і радістю згадуємо велику подію в історії нашої Церкви – перенесення святих мощей преподобного Феодосія Печерського, яке відбулося в 1091 році, через 17 років після його блаженної кончини. Ця подія стала яскравим свідченням слави Божої, яка прославляє Своїх угодників, і засвідчила нетлінність мощей святого подвижника, чиє життя було повністю присвячене Господу.
Передвісники чуда
Рішення про перенесення мощей преподобного Феодосія у Успенський собор Києво-Печерської Лаври було прийнято на раді братії під керівництвом ігумена Іоана. Для пошуку святих останків був обраний преподобний Нестор Літописець, який з благоговінням взявся за цю справу.
Перед початком робіт ігумен благословив його тримати все в таємниці до знахідки. Разом із двома іншими ченцями преподобний Нестор почав копати в печері. Коли вони вже почали сумувати, раптом ударив монастирський дзвін – і в цю мить були знайдені мощі святого Феодосія!
Але ще більше диво сталося того ж вечора:
Три вогненні стовпи зігнулися від печери до купола Успенського храму, освітивши всю обитель.
Єпископ Володимирський Стефан (колишній ігумен Печерський), перебуваючи в Кловському монастирі, побачив величезну зорю над печерою і поспішив до Лаври.
Коли він наблизився, то побачив безліч свічок, що сяяли над місцем упокоєння святого, але вони зникли, коли він підійшов ближче – знак того, що благодать Божа не підвласна земним законам.
Нетлінні мощі – дар Божої слави
Коли відкрили гробницю, всі присутні побачили цілісні і світлі мощі преподобного Феодосія:
Обличчя його було мирним, ніби він спав.
Очі зімкнені, уста з’єднані, волосся присохло до голови – немов час не торкнувся його тіла.
З благоговінням ченці поклали мощі на мантію і на плечах винесли з печери, щоб перенести до храму.
27 серпня 1091 року, напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, урочисте перенесення очолили п’ять єпископів (Переяславський, Володимирський, Чернігівський, Юр’ївський і Полоцький), численні ігумени та безліч віруючих. Чесні мощі були покладені у правому притворі Успенського собору, де від них почалися безліч зцілень і чудес.
Чому це важливо для нас сьогодні?
Нетлінність мощей – це дар Божий, який підтверджує святисть угодника. Преподобний Феодосій, який при житті був зразком подвижництва, і після смерті залишився невід’ємною частиною Церкви.
Вогненні стовпи та світло – знак того, що святий перебуває у Небесній Славі і молиться за нас перед Престолом Божим.
Перенесення мощей навчає нас шанувати святих не як минулу історію, а як наших небесних заступників, які й нині допомагають нам своїми молитвами.
Тропар (глас 8)
Православ’я наставнику,
благочестя і чистоти учителю,
вселенної світильнику,
архієреїв богонатхненна окрасо,
Феодосію премудрий,
твоїми повчаннями ти всіх просвітив,
сопілко духовна,
моли Христа Бога, щоб Він спас душі наші.
Кондак (глас 8)
Ти, преподобний, був спадкоємцем отців,
наслідуючи їх житіє і учення,
звичаї і стримання, молитви і бдіння.
З ними ж, маючи сміливість перед Господом,
виблагай прощення гріхів і спасіння
тим, що взивають до тебе:
Радуйся, отче Феодосію!
Висновок: Уроки для нас
Преподобний Феодосій залишив нам приклад непохитної віри, смиренномудрості та любові до Бога. Його мощі – це не просто реліквія, а живе свідчення того, що свята Русь тримається на молитвах таких подвижників.
Будьмо ж і ми гідними їхніх молитв, зміцнюючись у вірі, терпінні та любові до Бога і ближніх!
Святий преподобний Феодосіє Печерський, моли Бога за нас!