Ченстоховська ікона Пресвятої Богородиці

Ченстоховська ікона Божої Матері — одна з найшанованіших святинь християнського світу, яка має глибоке історичне та духовне значення. За переданням, цю ікону написав святий євангеліст Лука, автор одного з Євангелій, у Єрусалимі, в Сіонській світлиці. Вона належить до числа тих 70-ти образів Пресвятої Богородиці, створених рукою апостола.

Історія цієї ікони вражає своєю глибиною та чудесами. У 66–67 роках, під час нападу римських військ, християни врятували ікону, перенісши її до печер містечка Пелла. Пізніше, у 326 році, свята цариця Єлена, мати імператора Костянтина Великого, отримала цю святиню в дар і привезла її до Константинополя, де вона перебувала протягом п’яти століть.

На Русі ікона з’явилася завдяки князю Леву Даниловичу, засновнику Львова, який з великою пошаною переніс її до Бельзького замку. Пізніше, під час польського завоювання, ікона потрапила до рук князя Владислава Опольського. Саме тоді сталося одне з найвідоміших чудес: під час облоги замку татарами, ікона була винесена на міську стіну, і ворожі стріли залишили на ній сліди крові. Заступництво Богородиці врятувало місто — татари відступили під впливом дивної імли.

У 1352 році ікона була перенесена на Ясну Гору в Ченстохові, де згодом був заснований монастир. Там вона стала об’єктом поклоніння та джерелом численних чудес. Навіть під час нападу гуситів, які спробували викрасти святиню, невидима сила захистила ікону, а грабіжники зазнали кари Божої.

Ченстоховська ікона Пресвятої Богородиці стала символом захисту та надії для багатьох народів. Її списки поширилися по всьому світу, і вона продовжує втілювати благодать та заступництво Матері Божої для всіх, хто з вірою звертається до Нієї.