Преподобний Єразм був чорноризцем, який відрізнявся великою любов’ю до благоліпності Дому Господнього. Він витратив усю свою батьківську спадщину на прикрашання Печерської церкви, обкувавши багато ікон сріблом і золотом. Його серце було сповнене благоговіння перед святинею, і через свою працю він намагався прославити Бога, прикрашаючи не лише храм, але й свою душу — як образ Живого Бога.
Однак на шляху подвижництва преподобного Єразма чекала серйозна спокуса. Коли він збіднів і втратив повагу оточуючих, диявол почав вкладати йому в серце сумніви: чи не марно він витратив своє багатство на прикрасу церкви? Чи не краще було б роздати його жебракам? Під впливом цих думок Єразм впав у відчай і почав вести недбале життя, забувши про своє чернече покликання.
Але Господь, Щедрий і Милосердний, не залишив Свого слугу. Він послав на Єразма тяжку хворобу, яка стала для нього засобом спасіння. Ледве дихаючи, сліпий і німий, преподобний лежав сім днів, а на восьмий день до нього прийшла вся братія, щоб попрощатися. Однак раптом Єразм, наче ніколи не хворів, встав і розповів про дивне видіння: йому явилися преподобні Антоній і Феодосій, які повідомили, що Господь дарував йому час для покаяння. Потім він побачив Саму Пресвяту Богородицю з Немовлям Христом на руках, яка сказала: «Єразме, за те, що ти прикрасив церкву Мою, і Я прикрашу тебе славою в Царстві Сина Мого».
Ці слова стали для Єразма остаточним наверненням. Він сповідав свої гріхи перед братією, прийняв великий ангельський образ (схиму) і на третій день, як і було йому обіцяно, відійшов до Господа. Його мощі спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, навічно залишаючись свідченням Божої милості та сили покаяння.
Історія преподобного Єразма нагадує нам про важливість любові до Дому Божого, про силу покаяння та про те, що Господь ніколи не залишає тих, хто шукає Його милості. Нехай життя святого Єразма надихає нас прикрашати свої душі добрими ділами, чистотою серця і щирим покаянням, щоб і нам удостоїтися Царства Небесного.
Слава Богу за всіх Його святих!
