Преподобний Тит жив у ХІІ столітті в Києво-Печерському монастирі, де він здобув славу своєю миролюбністю та добрим ставленням до братії. Однак його життя не було позбавлене випробувань. Одного разу через нападки диявола, який завжди прагне зруйнувати добро, преподобний Тит і його друг, диякон Євагрій, стали ворогами. Їхня ворожнеча була настільки сильною, що вони навіть під час богослужінь уникали один одного, не бажаючи примиритися. Навіть причастя Святих Таїн вони приймали, не випросивши прощення один в одного.
Ця історія нагадує нам слова Спасителя: «Якщо принесеш дар свій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар свій перед жертовником, і піди, примирися спочатку з братом твоїм, а потім прийди і принеси дар твій» (Мт. 5:23-24). Преподобний Тит, хворіючи і відчуваючи наближення смерті, усвідомив свою помилку і зі сльозами просив прощення у Євагрія. Однак Євагрій відмовився простити, і ця непримиренність призвела до його трагічної загибелі. Тит же, примирившись у серці, отримав не лише прощення гріхів, але й тілесне здоров’я.
Цей випадок став важливим уроком для всієї братії монастиря. Ченці зрозуміли, наскільки небезпечним є гнів і непримиренність, і навчилися уникати цих гріхів, пам’ятаючи слова святого Єфрема Сиріна: «Якщо кому трапиться померти у ворожнечі, то того очікує невблаганний суд».
Преподобний Тит, отримавши милість Божу, прожив решту свого життя в мирі та любові до братії, ставши взірцем смирення і миролюбності. Його життя нагадує нам про те, що Царство Боже – це «праведність, мир і радість у Дусі Святому» (Рим. 14:17). Преподобний Тит залишив нам важливе послання: будьмо мудрими, пильнуймо в молитвах і маймо щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів (1 Петр. 4:7-8).
Нехай життя преподобного Тита надихає нас на шлях прощення, миру та любові, щоб і ми могли удостоїтися Царства Небесного, де преподобний Тит тепер радіє в присутності Божій.
Тропар, глас 1:
Живучим в братерстві бачив тебе ненависник любові,
переміг він тебе в гніві,
але, знаючи твої чернечі подвиги у минулому, джерело любові – Господь,
звернув тебе знову на шлях братолюбства,
в нім же ти потім пожив Богоугодно,
молися за нас, щоб жили в братерстві.
Кондак, глас 7:
Смиренністю Господа наслідуючи,
смирився ти, священик правдивий, перед обличчям гордого диякона Євагрія,
миролюбний Тит,
за що прийняв ти від Господа не лише продовження життя тимчасового,
до якого Ангел тебе підняв,
але і вічного життя насолоду,
в ній радіючи, спаси нас від гніву і злопам’ятності.
Нехай молитвами преподобного Тита Господь дарує нам мир у серцях і силу прощати, щоб і ми могли стати учасниками вічного блаженства. Амінь.
