Проскомидія

Проскомидія (від грец. προσκομιδή — "принесення") — перша частина Божественної літургії у східних християнських традиціях, зокрема у Православній та Греко-Католицькій Церквах. Під час проскомидії священнослужитель готує хліб (просфори) та вино для подальшого освячення в Євхаристії. Цей обряд має глибоке символічне значення, пов'язане з жертвою Христовою.

Історичний розвиток

Проскомидія сходить до ранньохристиянських часів, коли віруючі приносили до храму хліб, вино та інші дари для Літургії. Згодом цей звичай перетворився на усталений обряд. У Візантійській традиції проскомидія набула сучасного вигляду з чіткими молитвами та діями.

Чин проскомидії

1. Підготовка:

   • Священник і диякон читають вхідні молитви біля жертовника.

   • Використовуються 5 просфор (символізують п’ять хлібів, якими Христос нагодував 5000 людей).

2. Виймання Агнця:

   • З першої просфори священник вирізає Агнець (центральна частина, яка стане Тілом Христовим).

   • При цьому читаються слова з Книги пророка Ісаї (53:7): "Як овечка на заклання ведеться...".

3. Поминання святих і живих:

   • З другої просфори виймається часточка на честь Богородиці.

   • З третьої — за святих.

   • З четвертої — за живих (ієрархів, священнослужителів, мирян).

4. Поминання померлих:

   • З п’ятої просфори виймаються часточки за померлих.

   • Усі часточки розміщуються на дискосі (спеціальному блюді) навколо Агнця.

5. Кадіння та покриття:

   • Священник кадить дари, після чого покриває їх покровцями (символізують ясла та пеленки Христа).

Символіка

• Агнець — образ Христа, принесеного в жертву.

• Часточки — символ молитви за Церкву (як живих, так і померлих).

• Дискос і чаша — нагадування про Тайну вечерю та Голгофу.

Святий Симеон Солунський писав:

"Проскомидія — це образ Різдва і Страстей Христових, де Церква приносить Йому духовні дари".

Значення у богослужінні

Проскомидія:
✅ Готує священнослужителів і віруючих до Літургії.
✅ Нагадує про жертву Христа та єдність Церкви.
✅ Дає можливість молитися за живих і померлих.

У сучасній практиці проскомидія здійснюється за зачиненими царськими вратами, що підкреслює її таємничий характер.

Література

1. Служебник (чин проскомидії).

2. Св. Симеон Солунський. "Про священнодійства та Таїнства".

3. Архімандрит Кипріан (Керн). "Євхаристія".

Див. також: Літургія, Євхаристія, Просфора.