У 6-ту Неділю після Воскресіння Христового Православна Церква згадує подію зцілення сліпого.

Цей євангельській фрагмент цінний для нас ще й тому, що ми всі з вами хворіємо. І навіть, якщо не є незрячі фізично, то дуже часто ми помиляємося у судженнях та є сліпими духовно і душевно. Як багато сьогодні різних сект, «церков», віровчень, партій та ідеологій. Всі вони замість того, щоб дати людині зібраність та цілісність, ще більше розсіюють її. Той, хто нині хоче бути модним, у гонитві за сучасними теоріями просто не встигає пізнати Бога та ближче познайомитися з Ним. Дуже часто людина, яка має вибір між Православ’ям та «кривослав’ям», обирає другий варіант. Люди йдуть туди, де простіше, комфортніше, де не потрібно жодної аскези та праці над собою. «Будь таким, яким ти є» — на це може погодитись лише диявол. Але як це приємно чути людям, що не люблять постів, довгих молитов чи тривалих богослужінь! Просто залишайся таким, яким ти є, і досить з тебе! Людська природа, що піддалася гріху, не може не погодитися на таку «люб’язну» пропозицію.

Ми повинні добре усвідомити, що коли Православна Церква вимагає від нас багато, то й у свій час готова нам більше заплатити. Звичайно, не грошима. Це має підбадьорювати нас на нашому життєвому шляху. Особливо тоді, коли здається вже немає сил боротись з гріхом та самим собою. А коли ми впадаємо у маловір’я, це не означає, що Бог відвернувся від нас, навпаки – це ми своїми гріхами відійшли від Господа. Бо як тільки це робимо, то починаємо страждати і душею, і тілом. Ми повинні жити з Богом не тільки в піст, не лише у великі церковні свята. Маємо вірити, що Господь хоче зцілити нашу зранену гріхами душу так, як зцілив незрячого.

Подумаймо і про те, що Христос не одразу зцілив чоловіка. Спочатку Він помастив йому гряззю очі та звелів йти до Силоамської купелі, щоб там вмитися. Святі отці кажуть, що ця подорож незрячого була першим в історії християнським паломництвом. Чоловік з вірою пішов до святого місця, де, вмившись, подякував Богу за всі Його чуда та благодіяння. Лише тоді був зцілений. Не сам вилікувався, але прийняв з Рук Божих чудотворне лікування. Не насильно був зцілений від Бога, але своєю працею засвідчив те, що йому в житті потрібен Справжній і Живий Господь. Так і Христос, коли приходить у наше серце і життя, хоче, щоб ми відповіли Йому взаємністю, та зробили над собою хоча б невеликий подвиг.

Цей сліпий нічого іншого вчинити у відповідь Христу не міг. Почувши Його слова, негайно поспішив виконати їх. Ми нині чомусь не думаємо про те, що й в нього могли бути сумніви. Хіба ж стане зрячим той, хто був сліпим від народження? Для того, щоб зробити сказане Христом, потрібно було повірити у Нього і Його Божественне походження. Чоловік цілком справедливо міг прийняти Ісуса за божевільного, який чомусь намастив його очі болотом і ще й вимагав від нього йти до купелі. Але він повірив Христу Богу і пішов за Ним. Так само і ми, браття і сестри, пам’ятаймо, що Спаситель кожного дня, щогодини приходить до нас. Щоразу Він дає нам нагоду послухати Його і бути Йому вірними не словами, а вчинками.

Правда життя полягає в тому, що саме в храмі ми маємо найбільше шансів зцілитися. Ось Христос тут, посеред нас, як і обіцяв. Ось Його Пресвята Діва Марія невидимо молиться з ангельськими ликами за всіх нас. Не лікарі лікують нас у лікарнях, а Божа Благодать. Вона є Любов’ю Божою, яка діє на нас через руки лікарів.

Віруймо в те, що коли ми будемо шукати Бога, то Сам Бог знайде нас для Себе, вилікує, відкриє нам очі духовні та очистить нас.