Батьківська поминальна субота в честь Лазаря Чотириденного

У православному літургійному календарі суботній день посідає особливе місце. З біблійних часів субота є днем спокою, а в новозавітній Церкві вона стала днем пам'яті про всіх спочилих християн, які очікують загального воскресіння та вічного життя. 17 жовтня 2026 року православні віряни України відзначають пам'ять перенесення чесних мощів святого праведного друга Божого Лазаря Чотириденного, єпископа Кітійського. У народній та парафіяльній практиці цей осінній суботній день сприймається як особливий час для поминання батьків, родичів і полеглих захисників України, поєднуючи молитовну скорботу за спочилими зі світлою надією на Христову перемогу над тлінням і смертю.

Календар 2026 року: чому 17 жовтня вшановують перенесення мощів Лазаря

Православна Церква України, дотримуючись новоюліанського календаря, звершує святкування нерухомих свят на 13 днів раніше порівняно зі старим юліанським стилем.

• Дата свята у 2026 році: 17 жовтня припадає саме на суботу.

• Подія дня: Згадується перенесення чесних мощів святого праведного Лазаря Чотириденного з острова Кіпр до Константинополя, яке відбулося наприкінці IX століття (близько 898 року) за імператора Лева VI Мудрого.

• Збіг дня пам'яті та заупокійної суботи: Оскільки свято припадає на суботній день у період осінніх заупокійних молінь перед пам'яттю великомученика Димитрія Солунського, у храмах традиційно поєднують святкування праведному Лазарю зі звершенням заупокійних богослужінь — парастасів, панахид та поминання спочилих родичів і воїнів.

Це богослужбове поєднання має глибоку духовну гармонію: святий Лазар є першим свідком того, що поклик Господній сильніший за чотириденне тління у гробі.

Історія свята: перенесення чесних мощів праведного Лазаря з Кіпру до Царгорода

Святий праведний Лазар, якого Господь воскресив із мертвих у Віфанії, після Вознесіння Спасителя та початку гонінь на єрусалимських християн був вимушений залишити Юдею. Разом із сестрами Марфою та Марією він прибув на острів Кіпр.

Там святі апостоли Павло та Варнава висвятили його на першого єпископа міста Кітіон (нинішня Ларнака). Понад тридцять років святитель Лазар ревно проповідував Євангеліє, дбав про бідних і навертав язичників до Христа. Після повторного мирного упокоєння його чесне тіло поховали в мармуровій гробниці в Кітіоні з написом: «Лазар чотириденний, друг Христів».

Майже через дев'ять століть, у 890-х роках, візантійський імператор Лев VI Мудрий звелів віднайти святиню. Коли гробницю відкрили, від мощей поширилися дивовижні пахощі. Частину чесних мощів імператор урочисто переніс до Константинополя, поклавши їх у збудованому на честь праведника храмі, а на Кіпрі над первинною гробницею звів величний собор, який зберігся до наших днів. Перенесення мощів засвідчило шанування праведника як живого свідка безсмертя душі.

Богословське значення поминання в день пам'яті Лазаря: віра у воскресіння мертвих

Поминання спочилих у день пам'яті праведного Лазаря докорінно відрізняється від язичницького культу предків чи світської жалоби без надії. Воно наповнене пасхальним торжеством:

1. Христос — Переможець смерті: Воскресивши Лазаря, Христос довів, що смерть є не знищенням людської особистості, а лише тимчасовим сном тіла до Другого Пришестя.

2. Молитва за живих у Бога: У Святому Письмі сказано: «Бог же не є Бог мертвих, але живих, бо в Нього всі живі» (Лк. 20:38). Молячись за спочилих батьків і наставників, ми перебуваємо з ними в єдиному Тілі Христової Церкви.

3. Втіха для скорботних: Образ Лазаря нагадує всім, хто оплакує втрату рідних, що розлука є тимчасовою, а надія на зустріч у вічності — непохитною.

Осіннє поминання полеглих захисників України: священний обов'язок християнина

Осінні поминальні дні в часи сучасної визвольної війни набувають особливого значення. За кожною панахидою під склепіннями храмів підносяться молитви за українських воїнів, які віддали своє земне життя за свободу рідної землі, мир у наших оселях і збереження життя ближніх.

• Християнська жертва: Сам Господь сказав: «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Воїнський чин оборони Батьківщини Церква розглядає як вершину жертовної любові.

• Вдячність народу: Поминаючи полеглих героїв поіменно, ми засвідчуємо, що їхній подвиг не забутий ні людьми на землі, ні Богом на Небесах.

• Турбота про безвісти зниклих та померлих полонених: У цей день віряни моляться за тих воїнів, чиї місця спочинку залишилися невідомими серед випалених війною полів.

Як правильно провести поминальну суботу: церковні настанови та правила

Щоб принести справжню користь душам померлих, Церква закликає дотримуватися встановленого християнського благочестя:

• Участь у Літургії та панахиді: Найголовніше поминання відбувається під час Божественної літургії на проскомідії, коли священик виймає частки з просфори за упокій спочилих з омиванням їх у Крові Спасителя. Обов'язково подайте поминальну записку «За упокій» з хрещеними іменами.

• Панахидний принос («на канон»): За стародавньою традицією до храму приносять пісні продукти: хліб, борошно, олію, крупи, цукор, фрукти або печиво. Це давній образ церковної милостині, яку після служби роздають нужденним.

• Справи милосердя: Допомога пораненим бійцям у шпиталях, підтримка вдів, сиріт та літніх самотніх сусідів є найбільш благодатною жертвою за душі відійшлих родичів.

• Чого не слід робити: Неприпустимо влаштовувати галасливі поминальні застілля з надмірним вживанням алкоголю. Суворо заборонено залишати на могилах їжу, чарки з горілкою чи цигарки — ці забобонні звичаї є образливими для християнської пам'яті. Померлим не потрібна їжа, їм необхідна лише чиста молитва та наша милостиня.

Молитва за спочилих у день пам'яті праведного Лазаря

«Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків, прабатьків, братів і сестер наших, і всіх воїнів, що життя своє за правду, віру та Україну нашу поклали. Ти, що силою Своєю праведного Лазаря чотириденного з гробу воздвиг і смерть переміг, пробач спочилим усяке прогрішення вільне і невільне. Осели їх у місці світлому, в місці квітучому, в місці спокою, де немає ані болю, ані печалі, ані зітхання, але життя безконечне. Бо Ти єси Воскресіння, Життя і Спокій спочилих рабів Твоїх, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Поминальна субота на честь перенесення мощів праведного Лазаря Чотириденного 17 жовтня 2026 року є нагадуванням кожному християнину: наша віра стоїть на непорушному фундаменті Воскресіння, де людська любов сильніша за розлуку, а пам'ять праведних перебуває повік.