"Світло на просвіту поганам і слава народу Твого Ізраїля" (Лк. 2:32)
Возлюблені у Христі брати і сестри!
Сьогодні Свята Церква дає нам роздумувати над глибоким і таємничим моментом у житті нашого Спасителя — Його принесенням до храму. Немовля Ісус, згідно із законом Мойсея, було принесене Марією та Йосифом, щоб виконати все, як належить. Але що насправді відбувалося в ту мить? Який духовний зміст цього святого звершення?
Блаженний Августин, великий учитель Церкви, розмірковуючи над цим уривком, наголошує, що закон приносив у храм первістків, але не міг принести до Бога серця людей. Закон був лише тінню майбутніх благ (Євр. 10:1), а Христос — сама їхня повнота. Сам Бог увійшов до храму в образі слабкого Дитяти, щоб освятити людство не буквою закону, а благодаттю.
І ось старець Симеон, натхненний Святим Духом, приходить до храму. Він побачив Того, про Кого говорили пророки, і виголосив слова, які стали молитвою всієї Церкви: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико...» (Лк. 2:29). Яка ж велика віра була у цього праведника! Він не бачив чудес, він не чув проповіді Христа, не був свідком Воскресіння, але у Немовляті пізнав Месію! Ось що значить духовний зір, відкритий Богом.
Симеон, згідно з переданням, прожив дуже довге життя — деякі джерела вказують, що понад 200 років. Це пов'язано з апокрифічною історією про нього як одного з 72 перекладачів, які працювали над перекладом Старого Завіту грецькою мовою (Септуагінта).
Коли Симеон перекладав книгу пророка Ісаї, він сумнівався у пророцтві, де говорилося, що Діва народить Сина (Іс. 7:14), і хотів виправити слово «Діва» на «Жінка». Проте ангел Господній явився йому та сповістив, що він не помре, доки не побачить здійснення цього пророцтва. Тому Симеон дожив до часу народження Христа, щоб особисто побачити обіцяного Месію та засвідчити Його прихід у світ.
Однак ця історія не підтверджена в канонічних текстах і має характер церковного передання. Важливішим у Євангелії є духовний сенс — довге життя Симеона символізує терпеливе очікування праведників на спасіння та виконання Божих обітниць.
Блаженний Августин застерігає нас, що можна мати очі тілесні, але залишатися сліпим духовно. Симеон узрів спасіння, тому що його серце було чистим і готовим прийняти Господа. А як часто ми у своєму житті не впізнаємо Господа у наших ближніх, у слові Святого Письма, у Святих Таїнствах? Чи маємо ми ту спрагу зустрічі з Христом, яку мав Симеон?
Роль Діви Марії у святі Стрітення є надзвичайно важливою, адже саме Вона принесла у храм Немовля Ісуса, виконуючи закон Мойсея про очищення (Лк. 2:22).
Проте її місія не була лише зовнішнім виконанням закону. У богословському значенні Діва Марія втілює Церкву, яка приносить Христа світові. Вона є Новою Євою, через яку Бог увійшов у людство, і у Стрітенні Вона як Мати представляє Його людству та Богові Отцю.
Симеон пророкує Їй: «І тобі самій меч прошиє душу» (Лк. 2:35). Це вказує на Її співстраждання з Христом у Його майбутніх стражданнях. Таким чином, Стрітення стає не лише святом зустрічі Бога і людей, а й передвістям Хресної Жертви, у якій Марія матиме особливу участь.
Вона – Матір Нового Завіту, яка приймає волю Божу і довіряє Йому навіть у випробуваннях, і цим подає всім приклад глибокої віри та покірності.
І ось пророчиця Анна, якій було вже 84 роки, невпинно служила Богові постом і молитвою. Це ще одне свідчення, що праведність не вимірюється земними силами, а постійним шука́нням Господа. Августин наголошує: «Коли душа вірна Богові, то навіть у старості вона приносить духовні плоди». Ми бачимо в Анні приклад того, що кожен вік, кожен стан людини є нагодою служити Богу.
У євангельському описі про Стрітення ми справді можемо простежити прояв Троїці, хоч не всі її особи згадані явно в одному реченні. Ось як це можна розуміти:
Христос як Немовля. У Немовляті Ісус, Слово втілене, ми бачимо Другу Особу Трійці, яка прийшла на цей світ, щоб здійснити спасительний план Отця. Його народження є кульмінацією обітниць, що були дані ще з початку історії людства.
Дух Святий. Присутність Святого Духа відчувається через Симеона, який, наповнений Святим Духом, отримує духовне прозріння. Саме цей Дух відкриває йому істинну природу Немовляти і спонукає до висловлювання глибоких пророцтв про майбутні страждання і славу Христа.
Бог Отець. Хоча в тексті стрітення ім’я Отця не згадується безпосередньо, Його дія і присутність відчуваються через план спасіння, який був встановлений ще від початку творення. Саме за відомостями Старого Завіту, обітниці, дані Аврааму, Мойсеєві і пророкам, розкривають волю Божу, завдяки якій приходить Спаситель. Отже, Бог Отець проявляється через здійснення цього спасительного плану: Він посилає Свого Сина в людський світ, відкриваючи шлях до спасіння через благодать. Його дія знаходить своє відображення у всіх цих подіях, навіть якщо Його ім'я не вимовляється прямо.
Таким чином, навіть якщо в оповіданні про Стрітення явним чином згадані лише Немовля (Син) і Дух Святий, повне розуміння цього містичного свята не може обійти відсутність Бога Отця. Саме через втілення Сина, натхнення Святим Духом і виконання обітниць, Бог Отець проявляється у повноті спасительних дій, що зведені в одне ціле – Таїнство Нового Завіту.
Дорогі брати і сестри! Це Євангеліє нагадує нам, що зустріч із Христом не обмежується храмовими стінами чи певним моментом у житті. Вона відбувається щодня — коли ми молимося, коли творимо добро, коли несемо свій хрест, коли навчаємося любити Бога та ближніх. І так, як Симеон і Анна побачили у Немовляті Господа, так і ми покликані впізнавати Його у нашому житті.
Нехай же Всемилостивий Господь просвітить наші серця Своїм світлом, щоб ми, як і старець Симеон, могли з радістю виголосити: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, бо очі мої бачили спасіння Твоє!» Амінь.
