О душе грішна! Заблукала ти в пітьмі гріха, розгубила всі скарби благодаті й стала рабом своїх пристрастей! Прислухайся ж сьогодні до голосу Отця Небесного, що покликав тебе цією великою притчею про блудного сина! Це притча не тільки про юнака, що впав у безодню, а й про кожного з нас, хто колись покинув дім Господній у пошуках земних втіх.
Проповідь на Євангеліє від Луки 15:11-32: Притча про блудного сина
Як говорить притча, молодший син попросив у батька свою частку спадку і вирушив у далеку країну. О, як багато з нас чинять так само! Бог наділив нас скарбами віри, надії та любові, а ми — немов неслухняні діти — розтрачуємо ці дари у світі пристрастей і гріха. Далека країна, куди пішов син, — це країна наших гріхів, де душа втрачає все, чим її наділив Господь.
Блаженний Августин наголошує, що "дальня країна", куди вирушив блудний син, — це образ нашої душі, віддаленої від Бога через гріхи. Коли людина відходить від свого Творця, вона опиняється у духовному вигнанні, занурюється у марноту світу цього.
Августин порівнює цю "дальню країну" з життям, в якому панує пристрасть до тілесних задоволень і земних насолод. Він зауважує, що справжній голод, який син відчув у цій країні, є нічим іншим, як відсутністю Божої благодаті в серці людини. Людська душа, як створіння Боже, не може знайти повного задоволення в матеріальному світі, і тому ми завжди прагнемо повернення до нашого істинного дому — до Отця Небесного.
Та що знайшов син у цій країні? Не свободу і радість, а голод і рабство. Бо всяка душа, що відходить від Бога, починає служити чужому господарю — дияволу, який ніколи не дасть справжньої їжі, лише "стручки" марних насолод.
Але ж, о душе моя, навіть у найтемнішій пітьмі є світло надії! Блудний син "прийшов до самого себе", усвідомивши свою ницість і згадавши милосердя батька. Це і є перший крок до спасіння — зрозуміти свою загибель і звернутися до Отця Небесного зі словами: "Згрішив я проти неба і перед Тобою!"
Блаженний Августин говорить: коли душа усвідомлює свої гріхи, це — початок її воскресіння. Бо немає гріха, який би був більший за любов Божу! Навіть якщо ми впали в безодню гріха, Господь простягає нам руку і каже: "Повернися до Мене, бо Я — твій Отець!"
Подивіться ж, яке велике милосердя нашого Бога! Батько не чекав, поки син дійде до порога дому, а побачив його здалеку і вибіг назустріч. Він обійняв його, не згадавши жодного гріха, не дорікнувши за розтрачене багатство. О, як велика радість Небесного Отця, коли навіть одна душа кається і повертається до Нього!
"Принесіть найкращий одяг, дайте йому перстень і заколіть вгодоване теля!" — це символ Божої благодаті, яка оновлює нас у хрещенні та сповіді, повертаючи до гідності дітей Божих. Небо і земля радіють, коли грішник кається, бо з мертвого він стає живим, з загубленого — знайденим.
Але, брати і сестри, не забуваймо про старшого сина, який розгнівався на милосердя батька. Він символізує тих, хто гордиться своїм формальним благочестям, але не має істинної любові. Чи не буває і з нами так само? Чи не осуджуємо ми ближніх своїх, вважаючи себе кращими за них?
Остерігаймося цього гріха, бо він може позбавити нас благодаті! Бог не хоче нашого осуду чи гордині — Він хоче, щоб ми раділи кожному спасенню, як Він Сам радіє.
Ключовий образ у цій притчі — милосердний батько, який символізує нашого Небесного Отця. Блаженний Августин пише, що любов Божа настільки велика, що вона завжди випереджає нас. Він зазначає, що батько побачив сина здалеку і вибіг йому назустріч. Бог завжди чекає на нас і робить перший крок назустріч, коли бачить навіть найменший порух серця до покаяння.
Велика радість батька, який обіймає свого блудного сина, показує, що для Бога немає нічого важливішого, ніж повернення заблукалої душі. Августин наголошує, що прийняття найкращого одягу та персня на руку символізує відновлення благодаті хрещення та гідності Божого дитяти.
Августин також звертає увагу на образ старшого сина. Він символізує тих, хто формально виконує Божий закон, але не має в серці істинної любові та співчуття. Старший син обурений милосердям батька до блудного брата. Це нагадує нам про небезпеку осуду інших людей, що часто буває серед віруючих.
Блаженний Августин пише, що старший син перебуває в небезпеці гордості, яка може стати на заваді спасінню. Ми повинні уникати такого стану, пам’ятаючи, що всі ми грішники і потребуємо Божого милосердя.
Дорогі мої! Ця притча вчить нас трьох великих істин: усвідомлення гріха, покаяння і милосердя. Сьогодні Господь чекає кожного з нас, як милосердний Отець, щоб обійняти і оновити. Немає такого гріха, який би не можна було простити, якщо тільки ми повернемося до Бога всім серцем.
Повернімося ж до свого Небесного Отця з покаянням і любов’ю, відкиньмо осуд ближніх і відкриймо серце для милосердя. Бо тільки в домі Господньому, поруч з Отцем, знайдемо ми справжню радість і вічне життя.
Амінь!
