Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри у Христі!
Сьогодні ми розмірковуємо над притчею, яку Господь наш Ісус Христос розповів про двох людей – фарисея і митаря, що прийшли до храму молитися (Лк. 18:10-14).
«Два чоловіки зайшли в храм молитись: один фарисей, а другий митар» (Лк. 18:10).
Фарисей був людиною, яка на перший погляд жила праведно: постив двічі на тиждень, давав десятину від усього свого майна, не чинив неправди. Проте він стояв у храмі не з покаянням, а з гордістю, хвалячись перед Богом своїми заслугами і принижуючи інших:
«Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар» (Лк. 18:11).
З іншого боку, митар, який був грішником, не смів навіть підняти очей до неба. Він лише бив себе в груди, молячись:
«Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Лк. 18:13).
І Господь завершує притчу словами:
«Кажу вам, що цей (митар) пішов додому виправданий більш, ніж той (фарисей). Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, а хто упокорюється, той піднесеться» (Лк. 18:14).
Ця притча показує нам велику істину духовного життя: не зовнішні справи самі по собі роблять нас праведними перед Богом, а стан нашого серця. Фарисей дотримувався закону, але не мав любові та смирення. Він думав, що може спастися власними зусиллями, не розуміючи, що все добро, яке ми робимо, – це лише дар Божої благодаті.
Як говорить блаженний Августин:
«Гордий каже: „Я праведний“. Смиренний каже: „Я – грішник“. Бог дивиться на серце, а не на слова».
Митар визнав свої гріхи і поклав надію на Боже милосердя. Він розумів, що сам не може виправдати себе, і тому просив у Господа прощення. І Бог його почув.
Блаженний Августин навчає:
«Бог дає благодать смиренним не тому, що вони кращі за інших, а тому, що вони визнають свою неміч і покладаються на Бога».
Тому найважливіше у молитві – не зовнішні слова, а внутрішнє смирення.
Розпізнавати свою гріховність.
Фарисей вважав себе кращим за інших, але не бачив своїх гріхів. Митар же визнав свою гріховність і був виправданий.
Не осуджувати інших.
Як говорить Августин:
«Не кажи: „Я кращий за того чи іншого“, але кажи: „Боже, допоможи мені стати кращим“».
Сподіватися на Боже милосердя.
Ми не можемо врятувати себе самі – тільки благодать Божа може нас змінити.
Виправдання походить від Божої благодаті, а не від людських заслуг
Августин рішуче виступав проти пелагіанства, яке вчило, що людина може виправдатися перед Богом своїми добрими справами. Він наголошував, що лише Божа благодать може змінити серце грішника.
???? «Бог створив тебе без тебе, але не врятує тебе без тебе» – тобто Бог дає благодать, але людина повинна її прийняти.
Смирення – шлях до виправдання
Августин наголошував, що гордість закриває людину від Божої благодаті, тоді як смирення робить її відкритою для Бога.
???? «Гордість спричинила падіння ангелів, а смирення підняло людей».
???? «Коли ти малий у своїх очах, ти великий перед Богом».
Віра як знаряддя виправдання
Віра є ключовою у виправданні, але ця віра не є просто інтелектуальним прийняттям істини – вона змінює серце людини.
???? «Віра – це не просто згода розуму, а довіра до Бога, яка змінює життя».
Любов як плід виправдання
За Августином, виправдання проявляється в любові до Бога і ближнього. Любов – це не просто моральний обов’язок, а природний наслідок Божої благодаті, яка діє в серці віруючого.
???? «Полюби – і роби, що хочеш, бо якщо твоя любов істинна, то вона не дозволить тобі грішити».
Августин визнавав, що людина має свободу волі, але після гріхопадіння ця воля ослаблена гріхом і не може сама по собі вибрати добро. Тому Бог через благодать зміцнює людину і дає їй здатність навернутися до Нього.
???? «Без благодаті воля є рабинею гріха, а благодать дає справжню свободу».
Смиренний митар знайшов благодать перед Богом, а гордий фарисей залишився без виправдання. Тож нехай наші серця будуть подібні до серця митаря – сповнені покаяння і надії на милосердя Боже.
Як навчає Августин:
«Коли ти великий у своїх очах – ти малий перед Богом. Коли ти малий у своїх очах – ти великий перед Богом».
Амінь.
