Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Возлюблені браття і сестри у Христі!
Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає нам про величне чудо Господа нашого Іісуса Христа — зцілення сліпонародженого. «І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження» (Ін. 9:1). Сліпота цього чоловіка — не просто тілесна вада, але символ духовної сліпоти, яка затьмарює багатьох і донині.
Учні запитують Спасителя: «Хто згрішив — він чи батьки його, що він сліпим народився?» (Ін. 9:2). А Господь відповідає: «Не згрішив ні він, ні батьки його, але щоб діла Божі з’явилися на ньому» (Ін. 9:3). Яка глибина і благодать у цих словах! Часто ми бачимо страждання і не розуміємо їхнього сенсу. Але, як навчає преподобний Ісаак Сирін:
«Той, хто розумно терпить скорботи, побачить славу Божу».
У сліпонародженому ми бачимо образ кожного з нас, що народжується у світ у гріховній темряві. Без Христа ми — сліпі. І лише дотик Господній відкриває наші очі. Як говорить святитель Іоанн Златоуст:
«Якщо душа буде сліпа, то і тіло не зможе ходити прямою дорогою».
Господь робить болото з землі та слини, і помазує очі сліпому. Він посилає його в купіль Сілоамську. І, омившись, той повертається з прозрінням. Тут глибокий символ: земля — з якої ми створені; слина — від Господа, джерело життя; купіль — образ святого хрещення, через яке ми отримуємо духовний зір.
Але як реагує світ? Фарисеї не радіють чуду. Їхня гордість і закам’яніле серце не дають побачити Бога. Як говорить святий Симеон Новий Богослов:
«Той, хто не очистив серце, не побачить Бога навіть тоді, коли Бог перед ним».
І ось — кульмінація. Ісус знаходить прозрілого і відкриває йому Себе: «Ти бачив Його, і це Той, Хто говорить з тобою» (Ін. 9:37). І сліпонароджений падає перед Ним і каже: «Вірую, Господи!» (Ін. 9:38).
Так починається справжнє бачення — бачення Бога. Святий Григорій Палама навчає:
«Світло Христове бачиться тими, хто очистив серце покаянням і сльозами».
Дорогі брати і сестри! Ми теж часто подібні до фарисеїв — маємо тілесний зір, але не бачимо Бога в нашому житті. Не дай, Господи, нам осліпнути від гордості, самоправедності і байдужості! Натомість хай наше серце відкриється до покаяння, смирення і любові.
Нехай же приклад сліпонародженого, його віра і мужність, будуть для нас натхненням. Бо лише той, хто прозріє духовно, побачить істину, і істина визволить його.
Амінь.
Сотеріологічний зміст Євангелія від Іоанна 9:1–38 по вченню блаженного Августина
Євангельський уривок про зцілення сліпонародженого (Ін. 9:1–38) має глибокий сотеріологічний зміст — тобто стосується нашого спасіння у Христі. Через фізичне прозріння Господь Ісус Христос показує духовне прозріння, до якого покликаний кожен грішник. У цій розповіді — не лише історія про диво, а алегорія про спасіння людства, яке було у темряві гріха, але через Ісуса Христа отримало світло істини.
Блаженний Августин часто тлумачить цей уривок у своїх трактатах, особливо в «Трактатах на Євангеліє від Іоанна» (Tractatus in Ioannis Evangelium). Ось як він допомагає нам глибше зрозуміти цей текст.
«Цей сліпий — образ людського роду. Зігрішивши в Адамі, ми всі осліпли і народилися в темряві.»
— Августин, Трактат 44 на Ів.
Сліпонароджений — це алегорія людства, яке з моменту гріхопадіння народжується в духовній сліпоті, без можливості самостійно побачити Бога. Як говорить апостол Павло: «Усі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23).
Христос змішує слину зі землею й помазує очі сліпого. Це символ втілення:
«Слина виходить з вуст — від Слова. Земля — це людська природа. Отже, Слово стало плоттю й торкається людської сліпоти.»
— Августин, Трактат 44
Цей жест — прообраз таїнства хрещення, у якому ми помазуємось Христом, отримуємо духовний зір і стаємо здатними побачити істину.
«Сілоам означає "Посланий". Це символ Христа, Який є посланий Отцем, щоб очистити нас. Хто омиється у Христі — прозріває.»
— Августин, Трактат 44
Блаженний Августин підкреслює, що послання у Сілоам — це поклик до віри у Христа, а купіль — образ хрещення, в якому «освітлюються» очі душі.
Після тілесного прозріння, сліпий стає свідком істини перед фарисеями. Його поступове визнання Ісуса переходить від "людина", до "пророк", і, зрештою, до "Господь, вірую!" (Ін. 9:38).
«Зцілення було початком, але спасінням стало його визнання: "Вірую, Господи!" Бо хто вірує — спасеться.»
— Августин, Трактат 44
Сотеріологічно, тут показано, що спасіння не завершується лише дією Божою (чудом), але потребує особистої віри і відповіді людини.
Фарисеї, хоча й мали зір тілесний, були духовно сліпі.
«Ті, що кажуть: "Ми бачимо", — є найсліпіші. Бо вони не визнають своєї потреби у світлі Христовому.»
— Августин, Трактат 45
Господь каже: «Якби ви були сліпі, то не мали б гріха. Але кажете: Ми бачимо — тому гріх ваш зостається» (Ін. 9:41). Це — осуд гордості, яка заважає спасінню.
Сотеріологічний сенс цього уривку — перехід від темряви до світла, від сліпоти до бачення, від старої людини — до нового творіння у Христі.
Усі ми — як той сліпонароджений. І лише Христос — Світло світу (Ін. 8:12) — може дати нам зір і привести до спасіння. Але для цього потрібні:
смирення, щоб визнати свою сліпоту;
хрещення, як купіль прозріння;
віра, як відповідь на благодать;
мужність, щоб свідчити про істину.
«О душа, якщо ти прозріла — не мовчи! Сліпий свідчив про Того, Хто дав йому зір. І ти свідчи, щоб спасіння твоє було звершене до кінця.»
— Блаженний Августин
