Возлюблені браття і сестри у Христі!
О, яка предивна і чудесна Божественна премудрість! Як сонце сходить на східному краю і променями своїми освітлює всю землю, так і Слово Боже, втілене у Христі Спасителеві нашому, засяяло серед людей, просвітлюючи тьму невідання і скеровуючи наші стопи на путь істини.
Сьогоднішнє Святе Євангеліє відкриває нам одну з таких ясних зорь Божого одкровення, показуючи, як Господь наш Ісус Христос починає збирати учнів Своїх, як мудрий будівничий возводить храм душ людських, закладаючи камінь віри і любові.
«Наступного дня Ісус захотів іти в Галілею, і знаходить Филипа, і каже йому: Іди за Мною.» (Ін. 1:43)
Хто кличе? Христос!
Не людина сама від себе приходить до Бога, але Бог Сам виходить їй назустріч, ведучи її до спасіння! О, блаженне покликання! Чи не таким же голосом кликав Господь Авраама, виводячи його з дому батьківського? Чи не так поставив перед Мойсеєм неопалиму купину, щоби явити йому Свою волю?
Так і нині Христос промовляє до Филипа: «Іди за Мною!» — о, які солодкі ці слова, бо в них захована сама вічність! Як ніжний пастир, що збирає розсіяних овець, так і Христос збирає народ Свій, запалюючи у серцях вогонь віри.
Сумнів і віра: Натанаїл під смоковницею
Филип, як добрий проповідник, спішить поділитися благою звісткою, і знаходить Натанаїла, кажучи:
«Ми знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі й пророки, Ісуса, сина Йосипового, з Назарета.»
Але що відповідає Натанаїл? «Чи може щось добре бути з Назарета?» О, який звичний це голос людський! Як часто серця наші, затьмарені гординею, сумнівом чи невірством, питають так само: «Чи може Господь явитися там, де я не чекаю?»
Проте Филип, сповнений мудрості, не входить у пусті словесні спори, а каже просто і сильно:
«Прийди і подивися!»
Як це нагадує нам голос Церкви Христової! Вона не сперечається, не доводить, не примушує, але свідчить: прийдіть, візьміть, скуштуйте, переконайтеся самі у благості Господній.
«Я бачив тебе під смоковницею» — таємниця серця
І коли Натанаїл приходить, Христос зустрічає його словами, що відкривають таємницю душі:
«Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає лукавства.»
Як же дивно і страшно водночас, коли Господь заглядає у саме серце! Він знає нас глибше, ніж ми самі себе, бачить наші помисли ще до того, як вони стануть словами.
Натанаїл, приголомшений, питає: «Звідки Ти мене знаєш?»
І тут Христос вимовляє дивні слова:
«Перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.»
О, таємниця смоковниці! Блаженні отці Церкви розуміють її як місце молитви, як символ законного Ізраїля, як образ роздумів про Господа. Блаженний Августин каже:
«Це знак того, що Бог бачить людину ще до її свідомого навернення.»
Бо навіть якщо серце наше ще сумнівається, якщо розум наш ще шукає доводів, Господь уже стоїть поруч і чекає, коли ми звернемося до Нього.
Обітниця слави: «Більше цього побачиш!»
Приголомшений, Натанаїл вигукує:
«Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!»
Та Христос відповідає:
«Ти віруєш, бо Я сказав тобі: Я бачив тебе під смоковницею? Більше цього побачиш!»
Що це за більше? Що може бути величніше за чудесне Боже всевідання? Христос відкриває перед нами завісу майбутнього:
«Віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які сходять і возходять до Сина Людського.»
Ці слова — образ небесної слави, відкритої у Христі. Як сходи Якова у сні, так і Христос є тим, хто з'єднує небо і землю, хто є Шляхом, Істиною і Життям.
Заклик до нас: почуймо голос Господа!
Браття і сестри!
Сьогодні це Євангеліє звертається і до нас. Чи не чуємо ми в глибині душі тих самих слів: «Іди за Мною»? Чи не стоїмо ми під тією ж смоковницею, очікуючи, коли Господь відкриється нам?
Хай буде серце наше готове відгукнутися на Його поклик! Хай наші уста, подібно до Натанаїлових, визнають: «Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!»
І якщо ми відкриємо Йому свою душу, тоді побачимо більше: побачимо відкрите небо, силу Божу, славу вічну і вічне блаженство у Христі Ісусі, Господі нашому.
Йому ж слава, честь і поклоніння навіки.
Амінь!
Оцініть статтю:
⭐⭐⭐⭐⭐ (4.9 з 5, на основі 4 голосів)
