В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри у Христі!
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про подію, що відкриває перед нами глибоку таємницю віри, покаяння та милосердя Божого. Ми читаємо про зцілення розслабленого в Капернаумі. Христос, побачивши віру тих, хто приніс недужого, дарує йому найцінніший дар – прощення гріхів.
Цей уривок має величезну глибину, і для кращого його розуміння звернімося до тлумачення святого отця Церкви – Блаженного Августина.
Євангеліє починається словами: "І знову прийшов до Капернаума по кількох днях; і почули, що Він у домі" (Мк. 2:1).
Блаженний Августин пояснює, що цей дім символізує Церкву, де проповідується Боже Слово і звершуються таїнства спасіння. Христос перебуває там, де люди прагнуть Його почути, де серця відкриті для віри. Але, як і тоді, так і сьогодні, буває, що через натовп – через суєту, гріхи, мирські турботи – люди не можуть прийти до Спасителя.
Четверо чоловіків, які принесли розслабленого, не змогли пройти через двері, тож вони розібрали покрівлю і спустили його до ніг Ісуса.
Августин звертає нашу увагу на символізм цього вчинку: піднятися на дах – означає відірватися від земного, піднестися до небесного. Це є образ віри, яка не зупиняється перед труднощами, яка шукає Бога понад усяке людське перешкоджання.
Тут важливо помітити, що Христос звертає увагу не тільки на розслабленого, а й на віру тих, хто його ніс (Мк. 2:5). Це нагадує нам, що молитва за ближнього має велику силу, і віра Церкви може привести до спасіння навіть тих, хто сам не має сили повірити.
Коли розслаблений лежав перед Ісусом, Господь не сказав одразу: "Будь здоровий", а промовив: "Сину, відпускаються тобі гріхи твої" (Мк. 2:5).
Чому так? Блаженний Августин пояснює, що хвороби тіла є лише наслідком глибшої недуги – гріха. Гріх робить душу немічною, паралізує її, подібно до того, як тілесна хвороба сковує людину. Тому Христос зцілює насамперед душу, бо без прощення гріхів людина залишається в справжньому рабстві.
Це нагадує нам про таїнство Сповіді, де Господь і сьогодні говорить кожному: "Відпускаються тобі гріхи твої".
Фарисеї обурюються: "Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?" (Мк. 2:7).
Августин каже, що в їхніх словах є часткова істина: дійсно, лише Бог має владу прощати гріхи. Але вони не розпізнали у Христі Бога! Їхні серця були закам'янілі, і замість того, щоб прийняти милість Божу, вони почали обурюватися.
Христос же, знаючи їхні думки, запитує: "Що легше сказати: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?" (Мк. 2:9). Августин пояснює, що зцілення тіла – видиме знамення, яке підтверджує невидиму Божу владу прощати гріхи.
Коли Христос промовляє: "Встань, візьми постіль свою і йди у свій дім" (Мк. 2:11), це не просто наказ розслабленому. Це глибока духовна істина.
Августин бачить у цьому заклик до кожного з нас:
Дорогі у Христі!
Ця євангельська подія вчить нас кількох важливих істин:
Тож нехай кожен із нас сьогодні відчує силу слів Христових: "Встань і йди", бо Господь відкриває перед нами шлях до нового життя.
Амінь.