Після розпаду радянського союзу та утворення незалежної України Православна Церква перестала бути гонимою по всій країні починаються відновлюватись храми та монастирі, відкриваються семінарії та єпархії.

В 1991 р. в Линовицю приїздить новий настоятель Успенської церкви от. Георгій Лук’янович Гангур. Сам отець Георгій родом із Закарпаття і після закінчення Одеської Духовної Семінарії був направлений нести пасторське служіння в Ріпнянський район. Потім через аварію на Чорнобильській АЕС його перевели в Ічнянський район, а далі ніс служіння в Спасо-Преображенському соборі в м. Прилуках. В 1990 р. його направляють нести пастирське служіння в с. Линовицю .

В той час становище церкви було в плачевному стані згадує отець Георгій доводилось служити в маленькій хатинці в якій ледве вміщувались всі прихожани. Тому було вирішено відновити зруйновану Успенську церкву. Так в період з 1992 по 1995 рр. проводились будівництво Успенського храму. Звісно точних крас линь колишнього Успенського храму ніде не збереглось, тому от. Георгій діставши у людей фотографії старої Успенської церкви береться за її відродження.

Розпочав от. Георгій відродження Свято-Успенського храму в 1992 р. Перед ним було лише пуста галявина на якій колись стояв Свято-Успенський храм. В 1992 р. місце під зведення храму було освячене Антонім архієпископом Чернігівськім та Ніжинським.

От Георгій зазначив, що при будівництві йому допомогли його колишні будівельні навики. Під час будівництва йому доводилось бути і виконробом, і столяром, і крити дах і виконувати інші будівельні роботи . Не відбулося б спорудження храму без спонсорської допомоги яку охоче надали для відродження святині: Керівництво Линовицького цукрового заводу, міжрайонного відгодівельного комплексу, бурякорадгоспу «Линовицький», тодішнього колгоспу ім.. Орджонікідзе с. Нова Гребля. Не стояли осторонь і прихожани с. Линовиці, с. Антонові, с. Бубнівщини які щедро допомагали хто чим може. Також надав суттєву допоміг виходець з Линовиці Неправн І. М. Так відроджувалась давня святиня, на протязі трьох років 3 1992 по 1995 рр. було відновлено з небуття Свято-Успенський храм.

В 1995 р. 28 серпня на свято Успіня Пресвятої Богородиці і було освячено відроджений храм. Архієрейську службу очолив митрополит Чернігівський та Ніжинський Антоній, були присутні також благосний міста Прилуки от. Миколай Котеленець з прилуцьким духовенством. З цього дня всі богослужіння в с. Линовиця проходять в нововідкритій Успенській церкві.

Відразу ж після відкриття Успенського храму люди почали повертати в оновлений храм ті речі, що вони колись забрали зі старого храму перед тим як його хотіли зносити. Так отцю Георгію було повернуто позолочену чашу, та дві ікони Святителя та чудотворця Миколая Мирлікійського, та Мучиниці Варвари. Також люди з села Стасівщина подарували ікону Світа Трійця, яка в 1942 р. врятувала чоловіку життя. Під час бомбардування села німцями він сховався в своєму погребі прикрившись іконою і так чудом спас своє життя.

З 1995 р. по 2007 рр. отець Георгій провів в церкву газове опалення, встановив новий іконостас, облаштував олтар та жертовник, спорудив навколо Свято-Успенського храму огорожу. Але все ж таки не зважаючи на всі його зусилля люди с. Линовищі в більшості до сьогоднішнього дня бояться переступити поріг збудованого для них же храму Божого.

20 грудня 2003 р. під покровом ночі, злодії зламали замки на дверях храму. Потрапивши в середину святині вони вкрали декілька цінних ікон.

Схожі дописи

---