Свято Успенський храм
селище Линовиця
селище Линовиця
Дмитрівська субота — православне свято, день загального поминання померлих. У богослужбовому уставі цей день не є заупокійним. Здійснюється щорічно в суботу перед днем пам'яті великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня). На території України християнське поминання померлих у Димитрівську поминальну суботу має давнє, ще язичницьке походження.
Постання православної, переважно слов'янської, традиції відзначення Димитрівської поминальної суботи, дослідники пов'язують зі слов'янськими просвітителями та проповідниками християнства, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме вони, під час своєї т. зв. «хозарської місії», а потім — під час християнізації Моравії та загалом слов'ян (їхня єпархія сягала сучасних українських земель), стикнулися з глибоким звичаєм осіннього вшанування предків. Як уважають дослідники, перед ними постало питання християнізації цього слов'янського поминального дня, і тому вони вирішили зробити його днем пам'яті св. Димитрія Солунського, який був одним з найшанованіших святих у їхньому рідному місті.
Деякі дослідники пов'язують «прив'язку» осіннього дня поминання предків до постаті св. Димитрія Солунського через близькість до відповідного для у католицької традиції, адже св. Кирила і Мефодій мали певний канонічний зв'язок з Римом, зокрема з папами Андріаном ІІ та Іоаном VIII.
Святитель Димитрій (Туптало) висловлює думку, що Димитрівська поминальна субота замінила собою язичницькі осінні тризни. «З прийняттям християнства давня традиція збереглася, — продовжує святитель Димитрій, — але, зрозуміло, прийняла інший характер, бо Свята Церква все добре збирає звідусіль, але облагороджує, удосконалює, підносить….».
Димитрівська поминальна субота була слов'янським святом, тому вона не записана у богослужбовій літературі Константинопольського патріархату. Ця традиція відома лише по соборних «Чиновниках» і монастирських «Обхідниках», у яких відображені особливості реальної богослужбової практики храмів і монастирів Київської митрополії. У останніх під нею вказується поминання тільки спочилої монастирської братії. Одним з перших згадок Димитрівської суботи, як дня поминання всіх покійних є вказівка у збірнику XV століття новгородського походження.
У Димитрівську батьківську суботу традиційно відвідують могили покійних рідних, в церквах і на цвинтарях служать панахиди та заупокійні літії, влаштовують поминальні трапези.
Щоб пом’янути своїх спочилих родичів церковно, необхідно прийти в храм на богослужіння ввечері в п’ятницю напередодні батьківської суботи. У цей час відбувається велика панахида, або парастас. Всі тропарі, піснеспіви присвячені молитві за померлих. Вранці в саму поминальну суботу відбувається заупокійна Божественна літургія, після якої служать загальну панахиду.
В якості пожертви в храм прийнято приносити продукти. Як правило, на канон кладуть хліб, солодощі, фрукти, овочі і т.д. Можна приносити борошно для просфор, кагор для здійснення літургії, свічки і масло для лампад. Не прийнято приносити м’ясні продукти або міцні спиртні напої.
Якщо немає можливості в ці дні відвідати храм або кладовище, можна помолитися за упокій спочилих у домашній молитві. Взагалі Церква заповідає нам не тільки в особливі дні поминання, але кожен день молитися про покійних батьків, родичів та близьких нам людей.
Молитва за спочилих: